Позиція двох союзників у НАТО та політичний вплив Трампа як ймовірного наступного президента США можуть перешкодити обранню наступним генсеком НАТО Марка Рютте, який зараз завершує роботу як прем’єр-міністр Нідерландів. 

Про це з посиланням на дипломатичні джерела повідомляє норвезький суспільний мовник NRK, пише "Європейська правда".

Останніми днями, як відомо, з низки столиць надійшли сигнали про те, що вони підтримують кандидатуру Рютте. Це у тому числі ключові держави, як США, Британія, Франція та Німеччина. 

Проте перешкодою може стати Угорщина, де вже публічно висловилися проти Рютте, а також Туреччина. 

За словами співрозмовників NRK, очікувані проблеми вважають вже настільки серйозними, що у НАТО допускають зміну ключового кандидата, а також вважають, що призначення можливе не раніше як у червні.

Крім того, лунають побоювання щодо політичного впливу Дональда Трампа, попри те, що він на цьому етапі є лише кандидатом у президенти. 

Деякі прихильні до Трампа діячі, як експосол у Німеччині Річард Гренелл, вже почали активно висловлюватися проти кандидатури Рютте, посилаючись на те, що Нідерланди не є прикладом достатніх витрат на оборону (хоча цього року мають досягти рівня 2% ВВП).

Як відомо, це було головною претензією Трампа до союзників у НАТО під час його перебування на президентській посаді, а Рютте незмінно був прем’єром Нідерландів з 2010 року.  Гренелл закликав взагалі відкласти зміну генсека до завершення президентських виборів у США. 

Один зі співрозмовників видання каже, що переважна більшість країн НАТО вважають, що зволікати до завершення виборів у США небезпечно і наступника Столтенберга слід призначити якнайшвидше. Проте якщо особисто Трамп, з його високими шансами на перемогу, почне активно висловлюватися проти Рютте, розрахунок може змінитися.

"Є побоювання, що кандидатуру Рютте зараз почнуть дуже політизувати у США", – зазначив співрозмовник. 

Як відомо, можливою кандидаткою вважали також прем’єрку Естонії Каю Каллас, також згадували президента Румунії Клауса Йоганніса. Додатковим аргументом може стати те, що країни "східного флангу" НАТО рано чи пізно мали б делегувати на генсека свого представника, тоді як представник Нідерландів очолював Альянс вже тричі. 

Читайте також статтю "ЄП" про "конкурс" на посаду генсека НАТО та його ймовірного переможця.