Як Байден і Трамп бачать завершення війни і чому це – проблема для України

Конгрес США нарешті схвалив довгоочікуване та дійсно критично важливе рішення про фінансування допомоги Україні. Залишився тільки підпис американського президента, який він пообіцяв поставити невідкладно.

Після цього варто зафіксувати кілька моментів, котрі дають розуміння, чого насправді ця допомога не змінює у діях Вашингтона.

Про проблемну для України позицію Вашингтона щодо протидії РФ читайте у статті директорки Центру "Нова Європа" Альони Гетьманчук Обережні Штати Америки. Які проблеми у підтримці України не знімає рішення Конгресу США. Далі – стислий її виклад.

По-перше, схвалення допомоги не змінює генеральну лінію США щодо завершення війни проти України. Причому цю генеральну лінію поділяють і президент Байден, і кандидат у президенти Трамп.

Війна, на їхню думку, має закінчитися так званим "переговорним врегулюванням" (negotiated settlement).

Звісно, їхні позиції мають відмінності.

Байден хотів би зробити все елегантно, щоби створювалося враження, ніби такі перемовини відбуваються за ініціативи і враховуючи інтереси України, а Трамп не приховує, що хоче робити згідно з власним планом врегулювання "за 24 години". Причому, останній неодноразово давав зрозуміти, що для нього територіальна цілісність України не є особливою цінністю.

А як же згадки про перемогу України в законі, ухваленому переконливою більшістю в обох палатах?

Були численні публічні заяви нинішньої адміністрації про те, що "Росія вже стратегічно програла, Україна вже стратегічно виграла". Мовляв, ви вижили – тож це і є ваша перемога.

Зважаючи на ставку Вашингтона на "переговорне врегулювання", Україні важливо не припиняти пояснювати, що наша позиція – інша, та підживлювати її за допомогою наших однодумців-республіканців у Конгресі. 

Те, що формула "peace through strength" знайшла відображення у назві законопроєкту, ухваленого у пакеті з українським "сапплементалом" – важливий сигнал про те, що цей підхід має прибічників.

По-друге, ухвалена допомога не змінює характер американського лідерства у війні РФ.

Президент Зеленський у телефонній розмові в понеділок похвалив Байдена за "рішуче глобальне лідерство США". Але подивімося правді у вічі: якщо це й лідерство, то навряд чи глобальне і точно не рішуче.

Швидше, в контексті дій Білого дому варто говорити про феномен "стримуючого лідерства", яке не завжди надихає, а інколи навіть демотивує.

Авторці цих рядків доводилось неодноразово чути в європейських столицях розповіді про те, як поважний представник адміністрації Байдена обдзвонював країни НАТО з ідеєю чи то порадою не брати участі у "саміті Макрона" 26 лютого, який французький лідер збирав для формування коаліції держав, готових до рішучого опору агресії РФ.

Але Україні потрібне не "стримуюче лідерство", а коаліція рішучих.

По-третє, з ухваленням допомоги не змінюється класифікація війни РФ в Україні з боку США.

У Вашингтоні її вважають і надалі вважатимуть європейською війною.

Тому важливо пояснювати в США, що в цій війні вже задіяні Північна Корея, Іран, Китай, які активно допомагають РФ воювати проти України.

По-четверте, схвалена допомога не змінює факту, що США входять у смугу стратегічної невизначеності.

Важливо, засукавши рукави, працювати й надалі в європейських столицях, деякі з яких можуть стати опорою коаліції рішучих.

Ну і, нарешті, по-пʼяте, надана допомога навряд чи може повністю відновити довіру до США з боку України та її найбільших партнерів.

Більше пояснень – в матеріалі Альони Гетьманчук Обережні Штати Америки. Які проблеми у підтримці України не знімає рішення Конгресу США.