Словаччина зробила крок у бік перетворення на авторитарну та антизахідну країну.

Перемогу на президентських виборах, другий тур яких пройшов 6 квітня, здобув спікер Національної ради Словаччини Петер Пеллегріні.

Про те, чому прозахідна опозиція програла і як такі зміни вплинуть на відносини Братислава та Києва, читайте у статті редактора "Європейської правди" Юрія Панченка Кандидат від Фіцо: які наслідки матиме обрання провладного політика президентом Словаччини. Далі – стислий її виклад.

53,12% виборців, що віддали свої голоси за Петера Пеллегріні, проти 46,88% у його опонента, прозахідного дипломата Івана Корчока.

Ці вибори стали черговим провалом соціології, адже за два дні до дня голосування два опитування прогнозували перемогу обом кандидатам, але обидва – з мінімальною перевагою на рівні близько 1,5 пункти.

А у першому турі, нагадаємо, попри прогнози соціологів, перше місце здобув Іван Корчок, випередивши опонента майже на 5,5 пунктів.

Чому переможець першого туру програв у другому?

Одна з головних причин – масштабна кампанія чорного піару, запущена між першим та другим турами. Команда Пеллегріні (чи правильніше сказати – команда прем’єра Словаччини Роберта Фіцо) вміло використали стратегію, яка забезпечувала у сусідній Чехії перемоги президенту Мілошу Земану.

Нинішня така кампанія мала на меті представити Івана Корчока як "президента війни" – людину, яка в разі перемоги відправить словацьких солдатів воювати в Україну. І не має значення, що президент Словаччини не має таких повноважень, а Корчок публічно підтримував лише продовження надання військової допомоги Києву, а не направлення військ.

Натомість Пеллегріні між першим та другим турами почав позиціонувати себе як "президент миру", розміщуючи на білбордах обіцянки не допустити відправки словацьких військових в Україну.

Ще один інструмент із "методички Земана" – чорний піар проти Корчока озвучував не сам Пеллегріні, а люди, які формально не працювали в його команді.

Одночасно свій вплив на вибори мав і прем’єр Угорщини Віктор Орбан.

Попри те, що за результатами першого туру Корчок виграв у багатьох регіонах, де етнічні угорці складають більшість, усе змінив терміновий візит Пеллегріні до Будапешта і зустріч з Орбаном.

Як наслідок, у другому турі більшість етнічних угорців Словаччини віддали голоси саме за провладного кандидата, схваленого й Орбаном. 

На посаді президента Пеллегріні, який створює враження людини з прозахідними поглядами, стане скоріш привабливою обкладинкою, що прикриває розворот країни.

Після цього словацький прем’єр Роберт Фіцо може активізувати свої зусилля із наступу на громадський сектор, незалежні медіа та з остаточного взяття під контроль правоохоронної системи.

Більш того, у Фіцо з’являється можливість поглинути партію новообраного президента "Голос". 

Це все дозволить словацькому прем’єру впритул наблизитися до такого рівня особистої влади, який має його угорський колега Віктор Орбан.

Проблема в тому, що нинішня перемога була досягнута під антивоєнними гаслами і вимогами добиватися миру в Європі.

А відповідно, цей наратив, показавши свою ефективність, може стати популярним і на виборах в інших країнах.

Збільшуючи тим самим шанси на перемогу політиків, які є однодумцями Фіцо та Орбана.

Це все суттєво збільшує ризики для України.

Докладніше – в матеріалі Юрія Панченка Кандидат від Фіцо: які наслідки матиме обрання провладного політика президентом Словаччини.