Як влада Грузії провокує остаточний розрив із Заходом і чи зможе суспільство її зупинити

Нещодавно засновник та почесний голова керівної партії Грузії "Грузинська мрія" Бідзіна Іванішвілі заявив, що країна стане членом Європейського Союзу у 2030 році. 

Тим часом грузинський парламент вже схвалив у першому читанні законопроєкт "Про прозорість іноземного впливу", який здатний надовго закрити для Грузії двері до ЄС.

І в Євросоюзі, і в США вже попередили Тбілісі, що ухвалення цього закону лише віддалить Грузію від Заходу.

Про те, чого намагається досягти грузинська влада завдяки скандальному законопроєкту, читайте у статті редактора "Європейської правди" Юрія Панченка Ілюзія євроінтеграції: чи вдасться грузинській владі розвернути зовнішній курс країни. Далі – стислий її виклад. 

Навіщо ж тоді "Грузинська мрія" йде на таке загострення у ситуації, коли курс на здобуття членства в ЄС підтримують під 90% громадян Грузії? І робить це за пів року до вкрай важливих парламентських виборів?

Найбільш поширене пояснення полягає в тому, що у грузинської влади насправді є підстави перейматися за результати парламентських виборів, які проходитимуть восени 2024 року. Це буде перше голосування, яке пройде без "мажоритарки", а відповідно, влада не матиме цього ресурсу для посилення своєї більшості.

А одночасно на грузинську владу тиснули США та ЄС із вимогами провести судову та виборчу реформи – кроки, які також не впливали на перемогу "Грузинської мрії".

В такій ситуації в офіційного Тбілісі виникло бажання піти ва-банк.

Спочатку створити умови, що гарантують їм перемогу на виборах. Тобто, закон, який дозволяє контролювати громадський сектор та незалежні ЗМІ, потрібен для забезпечення перемоги на парламентських виборах. 

А вже після виборів торгуватися із Заходом про умови визнання цих виборів та збереження хоча б ілюзії продовження діалогу про вступ до ЄС.

Про те, що такі торги є цілком можливими, свідчать і заяви Іванішвілі на провладному мітингу на підтримку "закону про іноагентів" 29 квітня, які можна тлумачити як доповнення переговорної позиції.

Але, основним сценарієм все ж видається остаточний розворот Тбілісі в бік РФ.

Є ще один момент, який може вбити подальший компроміс із Заходом. Ключовий аргумент грузинської влади на користь розробленого нею законопроєкту – лише він здатний унеможливити повторення подій 2004-2012 років (часи президента Міхеїла Саакашвілі), коли при владі перебували "не обрані народом люди, а призначена з-за кордону іноземна агентура".

За словами Бідзіни Іванішвілі, партія Саакашвілі "Єдиний національний рух" після виборів "суворо відповість за всі злочини, вчинені ними проти грузинської держави та грузинського народу за два десятиліття".

Якщо правляча партія вирішить дотримуватися цієї обіцянки, то жодного компромісу із Заходом досягти тим паче буде неможливо.

У фінальному, третьому, читанні законопроєкт планують ухвалити 17 травня – в День згуртованості та святості сім'ї. В цей день Грузинська церква проводитиме у столиці марш за традиційну родину.

Таке сусідство з високою ймовірністю може призвести до сутичок. Але, схоже, що з вибором дати голосування "Грузинська мрія" шле своїм противникам чіткий сигнал, намагаючись їх залякати.

Нині грузинська опозиція розколота. Але грузинське суспільство має потенціал до самоорганізації та боротьби за своє майбутнє, що демонструвало вже не один день поспіль. 

Докладніше – в матеріалі Юрія Панченка Ілюзія євроінтеграції: чи вдасться грузинській владі розвернути зовнішній курс країни.