Які ризики для України та НАТО несе ідея “перемир'я” з Росією

За кілька тижнів у Швейцарії відбудеться перший Саміт миру, тобто зустріч світових лідерів для обговорення умов завершення російської війни. Його підготовка – один з пріоритетів офіційного Києва.

Але поки триває цей процес, окремі країни Заходу – часом навіть не ставлячи це за мету і не бажаючи того – обмежуючи допомогу Україні, підштовхують її до "переговорів" і фактично до поступок Росії. А на додаток голоси закордонних лідерів про залучення Росії до переговорів стали гучнішими.

Про те, чому заклики до переговорів, які наразі лунають, є небезпечними для України, і що можуть зробити західні партнери для примусу Росії до справжніх переговорів, читайте в статті Сергія Солодкого з Центру "Нова Європа" Переговори чи капітуляція? Що приховують та як мають змінитися "мирні" ідеї щодо України. 

Після невдалого контрнаступу 2023 року підходи Заходу до військової підтримки України потребували радикальних змін. Підхід обмеженої та дозованої підтримки ЗСУ зазнав провалу, і здавалося, що єдиний правильний варіант є очевидним: необхідно перетворити "крапельну" підтримку на "лавинну", коли з кожним тижнем Україна отримувала би більше і більше зброї, що продемонструвало би Росії безперспективність тривалої війни.

Натомість сталося рівно протилежне: замість масованого постачання зброї ключові країни Заходу поставили цей процес на тривалу паузу. І хоча немає жодних реальних підстав вважати таку паузу свідомою, наслідків це не змінює.

Замість обіцяної підтримки за принципом "as long as it takes" відбувалося ослаблення України.

На цьому тлі дедалі гучніше лунали заклики до переговорів з Китаю, Туреччини, Швейцарії, Словаччини тощо та збільшувався табір країн, що підтримують приховану капітуляцію України, подаючи її у вигляді "заморожування" конфлікту.

Кремль, заявляючи про готовність до переговорів, на практиці робить усе можливе, аби їх зірвати.

Путін створив "російську реальність", яку вимагає прийняти, і спротив Заходу цьому або ж надто скромний, або ж нестабільний.

Час для поворотного моменту дійсно настав.

Замість підштовхування України до переговорів потрібна амбітна, швидка, масштабна підтримка. І треба нарешті зрозуміти, що переговори найближчим часом призвели б лише до небажаних наслідків.

Найголовніше, що треба усвідомити: переговори не зупинять війну. Вони тільки призведуть до дестабілізації в Україні наративами про "таємні переговори", які поширює Росія в українському інформпросторі.

Крім того, з’явиться ризик ще більшого уповільнення поставок озброєння Україні, аж до призупинення. До того ж такі "мирні" переговори можуть заохотити до дій інших агресорів.

Більш того, зросте ризик прямої війни з НАТО. Претензії Москви стосуються не лише України, а поширюються на увесь євроатлантичний простір. Росія відкрито каже про необхідність перекроювання території НАТО і навʼязує Альянсу додаткові умови.

Зараз рішення Заходу має полягати не в тому, як змусити ослаблену Україну сісти за стіл переговорів, а як невідкладно її посилити.

Давно перезріло рішення про формування коаліції рішучих держав, які прагнуть розширити допомогу Україні. 

Центр "Нова Європа" розробив варіант бачення – перелік з 8 ініціатив міжнародних партнерів, які можуть сприяти примусу Росії до справжніх, а не імітаційних переговорів.

Докладніше – в матеріалі Сергія Солодкого Переговори чи капітуляція? Що приховують та як мають змінитися "мирні" ідеї щодо України.