Як Європа знімає заборону на подвійне громадянство та чи доведеться це робити Україні

У січні 2024 року президент Володимир Зеленський вже втретє за свою каденцію подав у парламент проєкт закону, який унормовує так зване "подвійне громадянство".

Але, схоже, що цей законопроєкт знову поховали.

Між тим з проблемою у втіленні таких змін стикнулася не лише Україна. Нормалізація та дозвіл множинного громадянства стає загальним трендом у Європі.

Про те, як та чому змінюються правила щодо громадянства у Європі та хто зберігає обмеження з минулої епохи, яких Україна зараз намагається позбутися, читайте в цікавій статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Подвійне громадянство для Європи: де на Заході працюють обмеження, які скасовує Україна. Далі – стислий її виклад. 

Тверда заборона подвійного громадянства – це норма з минулого. Страсбурзька конвенція зобов’язує європейські держави карати позбавленням громадянства тих, хто добровільно отримав паспорт іншої країни. 

Минав час. Кордони на європейському континенті ставили дедалі прозорішими. У 1985 році держави Західної Європи навіть підписали Шенгенську угоду, в якій погодилися прибрати прикордонний контроль між собою. Робоча та академічна мобільність зростали темпами, які в середині сторіччя неможливо було уявити

З’являлося дедалі більше змішаних шлюбів, діти від яких зазвичай ставали громадянами держав обох батьків. А із завершенням холодної війни європейські країни одна за одною скасовували обов’язковий військовий призов, що робило беззмістовною одну з ключових причин заборони.

Покарання за подвійне громадянство перетворилося на дикість. 

Тому в 1993 році держави-учасниці Страсбурзької конвенції ухвалили зміни до неї, які передбачили купу винятків, що ґрунтуються на родинних зв’язках, коли жодних покарань для людини з двома паспортами бути не може.

Та й загалом спільні обмеження множинного громадянства втратили сенс, тому з розширенням РЄ на Центральну та Східну Європу жодна з тамтешніх держав не приєдналася до договору, який усі сприймали як застарілий. А у 2000-х роках континентом прокотилася хвиля денонсацій, тобто рішень про вихід з цього договору.

Знову ж таки, є винятки – це Австрія та Нідерланди, які лишилися повноцінними учасницями конвенції.

Хоча і там тривають дискусії про те, чи не варто пом’якшити чинні норми.

Утім, не можна сказати, що усі інші столиці Європи, крім Відня і Гааги, остаточно відмовилися від заборони подвійного громадянства, яка де-факто або де-юре діяла у них у минулому. Серед держав Центральної та Східної Європи є декілька тих, хто також мають обмеження.

Передусім це Литва та Словаччина.

Нормалізація подвійного, чи то множинного громадянства триває і зараз.

А ось литовцям, які намагаються змінити конституційну норму, можна хіба що поспівчувати. Обидва референдуми з цього приводу провалилися. 

Німці ближчим часом, найімовірніше, докорінно змінять систему.

Бундестаг вже підтримав законопроєкт, який, серед іншого знімає усі обмеження щодо подвійного громадянства і нормалізує цю практику.

А оскільки Німеччина є таким собі "компасом" для багатьох інших держав, то це може підштовхнути до пом’якшення й інші столиці, зокрема Відень.

В Польщі не забороняють подвійне громадянство, але при цьому чітко декларують, що вважають таку людину лише громадянином Польщі. 

Останній принцип, до речі, прописаний і в українському законодавстві – як у чинному (яке, всупереч стереотипам, дозволяє подвійне громадянство у багатьох випадках), так і у проєкті, що запропонований президентом.

Чи доєднається Україна до абсолютної європейської більшості, чи лишить норми про покарання частини "подвійних громадян"? До ухвалення парламентом нового закону про громадянство це питання лишається відкритим.

Докладніше – в матеріалі Сергія Сидоренка Подвійне громадянство для Європи: де на Заході працюють обмеження, які скасовує Україна.