Що означатиме для України повна зміна влади у Британії

22 травня прем'єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак оголосив, що 4 липня відбудуться дострокові вибори до Палати громад. 

Заява британського прем’єра поклала край кільком тижням, а то й місяцям невизначеності стосовно виборів до парламенту – а разом із тим й політичної долі самого Сунака, яка на тлі електоральних провалів консерваторів опинилась під загрозою.

Про те, чому вибори призначили саме на 4 липня, чи є у владної Консервативної партії шанси на перемогу і чого очікувати Україні, читайте в статті журналіста "Європейської правди" Олега Павлюка Кінець консервативної епохи: що стоїть за оголошенням дострокових виборів у Британії. Далі – стислий її виклад.

Ріші Сунаку, ймовірно, дуже не пощастило очолити рідну Консервативну партію – а на додачу й британський уряд – в той час, коли це сталося.

Він став третім за два місяці прем’єром від політичної сили, яку роздирали скандал за скандалом. 

Перед Сунаком стояло завдання повернути довіру виборців до консерваторів і переконати, що їхнє тривале перебування при владі (безперервно з 2010 року) не потребує змін. 

По суті, його призначення було ледь не останнім шансом консерваторів запобігти реваншу лейбористів. 

Для цього новий голова уряду оголосив амбітну програму, яка передбачала відновлення зростання економіки Британії, скорочення інфляції, вирішення проблем у системі охорони здоров’я та боротьбу з міграцією.

Власне, саме на цих пунктах Сунак і наголошував, анонсуючи вибори.

Але, в Ріші Сунака за понад півтора року перебування при владі не так і багато досягнень, якими може похвалитися його уряд. Точно не більше, ніж проблем.

Тривожним дзвіночком стали місцеві вибори на початку травня, де консерватори за кількістю мандатів у місцевих органах влади узагалі опустились на третє місце. 

Зрештою, в Консервативній партії, схоже, почали зневірюватись її ж депутати.

За останні чотири роки торі розгубили понад два десятки голосів.

Відповісти на питання, чому Сунак вирішив призначити загальні вибори саме на 4 липня, не так і просто. Ймовірно, частково це розрахунок, почасти – ставка на несподіванку і, чому б ні, просте везіння.

З одного боку, уряд консерваторів може сподіватися, що британці найближчим часом побачать і відчують наслідки дій уряду: покращення в економіці, а також вивезення мігрантів до Руанди (мовляв, бачите, ми ж виконуємо обіцянку!). 

Натомість якби вибори відбулися у жовтні чи листопаді, як і очікувалося, торі розгубили би ще більше підтримки.

Ну і, зрештою, 4 липня – це найраніша дата, яка відповідає двом критеріям: це четвер (саме тоді в Британії традиційно голосують на виборах) і це "друга половина року", як Сунак і обіцяв.

І не менш важливий для Британії момент: вибори припадають на розпал чемпіонату Європи з футболу й Вімблдонського турніру, а ще – відпусток і шкільних канікул у Шотландії та Північній Ірландії. 

І британським виборцям у ці дні, можливо, просто буде не до політики.

Лейбористська партія в усіх опитуваннях має впевнений відрив від Консервативної на рівні 20, а подекуди – навіть 30 відсоткових пунктів. Втім, говорити про їхню однозначну перемогу все ж варто з кількома застереженнями.

Одну з найвлучніших характеристик виборів дав Джон Кертіс – чи не найавторитетніший виборчий експерт у Великій Британії: "Це вибори, які можуть програти саме лейбористи. Завдання Стармера – утримати підтримку, яку має його партія".

Якщо Консервативна й Лейбористська партії в чомусь сходяться, то це підтримка України на тлі загарбницької війни Росії.

Докладніше – в матеріалі Олега Павлюка Кінець консервативної епохи: що стоїть за оголошенням дострокових виборів у Британії.