Чому резолюція ООН щодо геноциду в Сребрениці є важливою і для України

23 травня о 12:00 усі церкви Сербської православної церкви били у дзвони. Це робили для того, щоб не допустити прийняття "антисербської" резолюції Генасамблеї ООН, голосування щодо якої очікувалося того ж дня ближче до вечора.

На засідання ООН терміново вилетів і президент Сербії Александар Вучич – попередньо також публічно помолившись про провал резолюції.

Великі сербські мітинги пройшли не лише в Сербії, а й у сусідніх країнах, зокрема – у Чорногорії, з метою створити тиск на уряди цих країн не підтримувати резолюцію.

Про те, що ж такого особливого у цій резолюції і які наслідки матиме її схвалення, читайте в статті тимчасового повіреного у справах України в Боснії і Герцеговині (2018 рік) Володимира Цибульника Сербії нагадали про геноцид: які наслідки матиме резолюція ООН по Сребрениці. Далі – стислий її виклад.

23 травня Генеральна асамблея ООН все ж таки схвалила резолюцію, яка встановлює 11 липня "Міжнародним днем роздумів та пам’яті про геноцид у Сребрениці 1995 року".

Нагадаємо, у липні 1995 року в боснійському місті Сребрениця війська Республіки Сербської (зараз в складі Боснії і Герцеговини) під командуванням воєнного злочинця Ратко Младича влаштували масове вбивство понад 8 тисяч боснійських мусульман чоловічої статі.

Згодом Гаазький трибунал для колишньої Югославії та Міжнародний суд ООН низкою своїх рішень визнали злочин у Сребрениці геноцидом.

Отже, у схваленій вчора резолюції беззастережно засуджуються дії, які прославляють осіб, засуджених за воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид, у тому числі відповідальних за геноцид у Сребрениці.

Разом із тим резолюція наголошує на важливості завершення процесу пошуку та ідентифікації решти жертв геноциду в Сребрениці та їх гідного поховання, а також закликає до продовження кримінального переслідування всіх винних у цьому геноциді.

За цю резолюцію проголосувало 84 держави-члена ООН (у тому числі Україна), проти було 19, утрималися 68, а 23 не брали участі у голосуванні.

Коаліція країн, яка голосувала проти визнання, яку зумів мобілізувати сербський президент, є досить показовою. Переважно туди входять країни, що мають чималі проблеми із правами людини: Білорусь, Куба, Китай, Північна Корея, Нікарагуа, Росія. Очікувано Сербію підтримала й дружня Угорщина.

Напевно, якби нинішня сербська влада не заплющувала очі (і це щонайменше) у масштабній реабілітації Ратко Младича та інших воєнних злочинців, потреби у цій резолюції не було би.

Достатньо нагадати, що парламентарі Республіки Сербської 18 квітня схвалили доповідь, яка заперечує геноцид у Сребрениці.

Але залишається цікаве запитання: чому голосування в Генасамблеї вирішили провести цього року, а не наступного, коли вшановуватиметься 30-та річниця геноциду у Сребрениці, і що було би дуже логічним та виправданим

Таке рішення виглядає як елемент консолідованого політичного тиску західних країн на сербських лідерів.

Заходу набридло фінансувати інфраструктурні проєкти Вучича, який розширює співробітництво з Китаєм, відмовляється підтримувати Спільну зовнішню та безпекову політику Євросоюзу (CFSP) та не приєднується до антиросійських санкцій, зберігає тісні відносини з Путіним, а також не бажає прогресу у нормалізації відносин з Косовом.

І при цьому ці дії відбуваються під прикриттям гасел щодо продовження євроінтеграції. 

Як бачимо, ЄС та США переходять до конкретної та більш жорсткої політики з метою збереження миру та стабільності на Західних Балканах, обмеження російського впливу в регіоні.

Прийняте рішення є важливим і для України. Резолюція, щойно схвалена в ООН, створює умови для ефективної боротьби проти геноциду та покарання за його здійснення.

Докладніше – в матеріалі Володимира Цибульника Сербії нагадали про геноцид: які наслідки матиме резолюція ООН по Сребрениці.