Чому Україні варто відкрити свій ринок землі для громадян ЄС і які наслідки це матиме

За кілька тижнів виповниться три роки від моменту відкриття ринку землі в Україні.

Зараз триває другий етап земельної реформи, на якому доступ до ринку отримали юридичні особи.

Третій і завершальний етап земельної реформи має забезпечити гармонізацію земельного законодавства України з відповідним правом ЄС, зокрема відкрити шлях до участі фізичних і юридичних осіб країн-членів ЄС у земельному ринку.

Консорціум компаній AEQUO, EasyBusiness та CIVITTA за підтримки Програми USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО) проаналізував кращі світові практики регулювання земельних відносин та розробив Концепцію гармонізації земельного законодавства України з правом ЄС.

Докладніше про Концепцію і загалом про наслідки відкриття ринку землі читайте в статті співзасновника Центру економічного відновлення, голова правління ГО "EasyBusiness" Дмитра Ливча Продаж землі іноземцям з ЄС: що підказує Україні досвід європейських країн. Далі – стислий її виклад. 

Економічна інтеграція в рамках Європейського Союзу будується на чотирьох свободах: вільний рух товарів, послуг, капіталу та робочої сили. Саме під принцип вільного руху капіталу підпадають землі сільськогосподарського призначення (стаття 63 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС).

Таким чином, учасники ринку земель (як інвестори, так і продавці) не можуть піддаватися будь-яким обмеженням на рух капіталу між державами-членами ЄС.

Водночас, згідно із Земельним кодексом України, іноземці не можуть набувати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Дані положення не узгоджуються зі згаданою вище статтею 63 ДФЄС і можуть трактуватися як дискримінація громадян та юридичних осіб ЄС.

Відповідно українське земельне законодавство в цій частині вимагає змін. Інакше Україна не зможе стати повноправним членом ЄС.

Дозвіл на продаж землі іноземцям у жодній країні ЄС не виглядає як тотальний розпродаж сільськогосподарських угідь (чи як його подають – "розпродаж країни").

Кожна держава встановлювала свої чіткі правила, обмеження або регуляторно-запобіжні механізми.

Наприклад, Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва та Словаччина після вступу отримали можливість зберегти чинне регулювання на перехідний період – сім років, а Польща – на дванадцять років. Більш того, деякі країни домоглися продовження цього перехідного періоду ще на три роки.

Встановлення такого перехідного періоду – предмет переговорів між ЄС та країнами-кандидатами. І Україна також матиме право на встановлення своїх рамок щодо земельного законодавства на час дії певного перехідного періоду. 

Допуск громадян та юридичних осіб з ЄС до ринку землі потрібен не тільки і не стільки для іноземців. Навпаки, прийняття такого рішення сприятиме залученню інвестицій та, відповідно, економічному відновленню та росту економіки України.

Перш за все, іноземні компанії, які зайдуть на український ринок, принесуть нам нові технології, передові практики та навички, що сприятиме зростанню продуктивності агросектору. 

Найбільший позитивний ефект від допуску іноземців до ринку землі отримають землевласники.

Як свідчить світовий та європейський досвід, країни з більш ліберальними ринковими моделями характеризуються відносно вищими ціною землі та розміром орендної плати за неї, а також швидшими темпами зростання її вартості.

Це дозволить землевласникам отримувати справедливу компенсацію від реалізації їхнього майна (як від продажу, так і від оренди). 

Відкриття ринку землі для громадян ЄС для України точно не є невідкладним питанням. Але вже сьогодні маємо формувати візію, готувати пропозиції, реформувати законодавство для того, щоб національні інтереси України були максимально враховані під час переговорів.

Докладніше – в матеріалі Дмитра Ливча Продаж землі іноземцям з ЄС: що підказує Україні досвід європейських країн.