Яку небезпеку для України показали вибори у Британії

На парламентських виборах у Британії перемогла Лейбористська партія, а консерватори здобули найгірший результат у своїй історії.

І якщо загроза втрати більшості через перемогу лейбористів була очікуваною, атака на консерваторів з другого боку принесла неприємний сюрприз.

Євроскептична, популістська, антиукраїнська, обтяжена скандалами Reform UK на чолі з Найджелом Фараджем уперше отримує парламентське представництво. І це може суттєво змінити Консервативну партію – далеко не в позитивний для України бік, йдеться в статті журналіста "Європейської правди" Олега Павлюка Вирок консерваторам, але не Україні: що змінить історична перемога лейбористів у Британії. Далі – стислий її виклад. 

Чотирнадцять років перебування консерваторів при владі не могли не призвести до втоми від них. Тим паче, що на ці роки припали досить неоднозначні події.

Словом, британська політика чекала на перезавантаження.

Після підрахунку голосів у 644 округах Лейбористська партія отримує 409 мандатів – майже так само, як прогнозували екзитполи (410).

Це майже стільки, скільки отримали лейбористи на чолі з Тоні Блером у рекордному для них 1997 році – 418 мандатів.

Консервативна партія, яка нині має лише 120 місць (у порівнянні з 366 п’ятьма роками раніше), суттєво впала в загальнонаціональному рейтингу – з 43,7% до 23,8%. Іншими словами, від неї відвернувся десь кожен п’ятий британець, який брав участь у виборах.

Куди перейшла левова частка голосів торі, побачити неважко.

На третьому місці в загальнонаціональному рейтингу розташувалась крайня права та євроскептична Reform UK із 14,3% – зростання на 12,4 (!) відсоткових пункту. А втім, через мажоритарну систему партії Фараджа це принесло лише чотири місця – хоча екзитполи малювали до 13. Сам Фарадж, до слова, з восьмої спроби таки потрапив до Палати громад.

Високий рівень підтримки Reform UK (хоч, знову-таки, прогнози були гіршими) – це тривожний сигнал для консерваторів.

Провал на виборах означає для Консервативної партії не лише зміну лідера, але й пошук нової ідентичності.

І не виключено, що в результаті партія спробує зайти на електоральне поле Reform UK, а отже – взяти на озброєння радикальнішу, більш праву риторику.

У цьому контексті часто фігурує ім’я Суелли Браверман – колишньої міністерки внутрішніх справ Британії, яка переобралась до парламенту. Браверман, приміром, підтримує вихід Британії з Ради Європи, бо стандарти останньої не дозволяють депортувати мігрантів, як заманеться.

І якщо торі справді "з’їдуть" управо, чи є гарантія, що вони слідом за Найджелом Фараджем не почнуть повторювати, скажімо так, неоднозначні заяви про "захоплення" Путіним чи те, як Захід "винен" у російсько-українській війні?

Нині ця можливість, на щастя, виключена: у британському суспільстві підтримка України беззаперечна та абсолютна, а прославляння господаря Кремля стає предметом кпинів.

З іншого ж боку, порядок денний британських ультраправих більше звернений на внутрішню політику – а втрата для України надійного політичного союзника в Палаті громад точно небажана.

Перше засідання нової Палати громад має пройти 9 липня, а 17 липня відбудеться так звана "королівська промова", під час якої британський монарх оголосить програму лейбористів. Саме тоді ми зможемо дізнатися більше конкретики про дії уряду Стармера, зокрема й стосовно України.

А втім, уже зараз можна говорити, що неприємних сюрпризів для України оминути вдалося.

Певна річ, варто враховувати й ризики.

По-перше, Лейбористська партія не зможе ігнорувати внутрішні проблеми, насамперед економічну ситуацію та сплеск нелегальної міграції.

По-друге, присутність Reform UK у британському парламенті, хай і мінімальна, – це неприємний сигнал.

Докладніше – в матеріалі Олега Павлюка Вирок консерваторам, але не Україні: що змінить історична перемога лейбористів у Британії.