Чому великий обмін ув'язненими повертає Росію і Захід у часи холодної війни

Ця подія змусила згадати часи холодної війни між Заходом та СРСР. 1 серпня Росія і країни Заходу провели великий обмін ув'язненими, який став наймасштабнішим з часів Радянського Союзу.

Про те, як готувався обмін, якими є ключові деталі угоди між РФ та Заходом і які наслідки для України він може мати, читайте в статті журналістки "Європейської правди" Ірини Кутєлєвої Заручників за шпигунів: чому історичний обмін між РФ та Заходом матиме наслідки і для України. Далі – короткий її виклад.

Обміни росіян, які вчиняли злочини на Заході, на американських громадян відбувалися і раніше.

Проте нинішній обмін від початку обіцяв стати особливим. 

Переговори про окремих ув’язнених між Росією і Заходом йшли різними каналами вже кілька років. Обмін обговорювали давно і декілька разів він зривався.

Штати були зацікавлені у звільненні колишнього морського піхотинця Пола Вілана, затриманого у РФ ще у 2018 році. А з березня минулого року до пріоритетів Вашингтона додався і журналіст Wall Street Journal Еван Гершкович. 

Крім того, США "разом із партнерами працювали над угодою, яка б стосувалась Алексєя Навального".

Своєю чергою, для Кремля найбільш принциповим завданням було звільнення Вадима Красікова, який у Берліні вбив Зелімхана Хангошвілі – чеченця грузинського походження, який воював проти Росії як під час Другої чеченської війни, так і під час російсько-грузинської війни 2008 року. 

Втім, обмін полоненими виявився набагато масштабнішим.  

За даними журналістів, Державний департамент США укомплектував цілий офіс з приблизно двох десятків співробітників, які літали по Європі та Близькому Сходу, вивчаючи можливості обміну для якомога більшої кількості утримуваних Кремлем заручників.

Як зазначає Wall Street Journal, в межах зусиль зі звільнення в’язнів президент США Джо Байден 21 червня особисто телефонував словенському прем’єру Роберту Голобу, щоб домогтися помилування засудженого у цій країні подружжя російських шпигунів Анни і Артема Дульцевих.

Проте ключовим викликом була необхідність домовитися із Німеччиною, адже саме там вчинив злочин і відбував ув’язнення російський урядовий кілер Красіков. 

Дуже схоже, що погодитися на амністію кілера, що отримав довічне ув'язнення, німців переконав розстрільний вирок, ухвалений Білоруссю щодо громадянина Німеччини Ріко Крігера – нібито через роботу на "українські спецслужби".

Туреччина взяла на себе роль посередника і саме там відбувався обмін.

Сумарно з обох сторін до списку на обмін увійшли прізвища 26 людей. 

Німеччині передали щонайменше 13 політичних в'язнів – у тому числі росіян, які утримувались російським режимом. Ще троє ексв’язнів, що мають американське громадянство, попрямували до США. Росія ж отримала 10 людей – двох дітей та 8 дорослих, переважно тих, що мають доведені зв'язки зі спецслужбами. Про кого саме йдеться – читайте у повній версії статті. 

Загалом, Кремль отримав у цій історії більше бонусів. 

Передусім через те, що Росія довела здатність витягти з-за ґрат своїх, якщо вони за вказівкою влади вчиняють навіть найтяжчі кримінальні злочини, аж до вбивства. Навіть якщо для цього доведеться взяти в заручники групу іноземців, що опинилися на території РФ, або й опозиційно налаштованих росіян.

Втім, обмін став дипломатичною перемогою Джо Байдена, а заодно новим козирем у рамках виборчої кампанії Камали Гарріс, яка також зустрічала літак зі звільненими американцями.

Ще одна особливість цієї події – те, що Путін вперше погодився включити в обмін із державами Заходу людей виключно із російським громадянством – практика, що веде свої корені з часів СРСР.

Хоч наша країна напряму не брала участь у цьому обміні, та те, що він відбувся, може посилити голоси прихильників якнайшвидшого початку мирних переговорів. Мовляв, подивіться, Путін показав свою договороздатність, тож давайте домовлятися із ним і щодо миру. 

Утім, у Білому домі так не вважають.

Докладніше – в матеріалі Ірини Кутєлєвої Заручників за шпигунів: чому історичний обмін між РФ та Заходом матиме наслідки і для України.