Як орієнтація на російський переклад міжнародних договорів створює проблеми Україні

Юристів не люблять за надмірну прискіпливість до слів. Утім, у міжнародних документах кожне слово справді має бути обґрунтоване і зважене. 

В українському праві вже зараз є низка прикладів, коли переклад міжнародних договорів містить помилки, які спотворюють їхню суть.

Ба більше, Україна ратифікувала помилковий переклад Римського статуту.

Детальніше про переклад міжнародних документів в Україні та проблеми, які такий переклад може створювати, читайте в дуже цікавій статті юристки, голови та засновниці ГО "LingvaLexa" Анни Вишнякової та юриста, синхронного перекладача Андрія Бєсєдіна Римський статут із російським акцентом: як Україна ратифікує договори з помилками у перекладі. Далі – стислий її виклад. 

Після 2014 року в Україні стало набувати актуальності питання перекладу українською мовою міжнародно-правових актів.

Але значних кроків для впорядкування цієї проблеми так і не здійснили.  

Дивна ситуація, коли Україна переконувала весь світ у тому, що Росія порушує конвенцію "Про запобігання злочину геноциду і покарання за нього", не маючи при цьому офіційного перекладу цієї конвенції українською мовою.

До слова, багато ратифікованих нашою державою документів (особливо ратифікованих радянською Україною) досі не мають офіційного українського перекладу.

І це питання не лише іміджеве, а й змістовне, адже неякісний переклад або термінологічна неузгодженість можуть призвести до проблем у правозастосуванні й доведенні злочинів росіян на міжнародному рівні. У підсумку ми у ГО "LingvaLexa" зробили та надали державі переклад зазначеної вище конвенції, але й на те, щоб затвердити цей переклад як офіційний, знадобився цілий рік.

Хтось може сказати: "То в чому проблема? Якщо радянська Україна ратифікувала цей документ російською мовою, тепер треба перекласти його українською і опублікувати переклад".

Але у процесі перекладу ми виявили кілька різночитань. Одна з ключових розбіжностей – назва важливого терміна, який різними мовами переданий як "incitement" (англ.), "incitation" (фр.), "instigación" (ісп.) і "подстрекательство" (рос.). 

Українською – "підбурювання". Однак цей переклад був би помилковим.

Кримінальне право України передбачає два різні злочини: прямі та публічні заклики до геноциду та підбурювання до геноциду.

Ключовою різницею є те, що для того, щоб довести злочин підбурювання до геноциду, необхідно юридично довести і сам геноцид.

Натомість довести заклики до геноциду можна вже зараз, ще до юридичного встановлення факту геноциду як такого. І ця робота вже ведеться – за цей злочин оголошено підозри декільком ключовим російським пропагандистам.

До затвердження офіційного перекладу Конвенції проти геноциду (перекладу нашої ГО "LingvaLexa"), який зараз опублікований на сайті ВР, інтернетом гуляли неофіційні варіанти, у яких був вжитий термін "підбурювання", що походить радше з російської версії договору.

І, на жаль, ця помилка вже має розвиток.

Як відомо, України ухвалила рішення офіційно долучитися до Міжнародного кримінального суду, тобто ратифікувати Римський статут МКС.

Однак офіційний переклад Римського статуту (який був здійснений ще у 2002 році, а зараз поданий президентом на ратифікацію і ратифікований парламентом) називає заклики до геноциду "підбурюванням". 

Нагадаємо, аналогічна ситуація вже була у Міжнародному кримінальному трибуналі щодо Руанди, що призвело до жахливої плутанини під час роботи над кейсами, які стосувалися закликів до геноциду. 

Та наразі законодавство не передбачає механізмів редагування або повторного перекладу наявних офіційних/ратифікованих перекладів.

Докладніше – у великому, але дуже цікавому, матеріалі Анни Вишнякової та Андрія Бєсєдіна Римський статут із російським акцентом: як Україна ратифікує договори з помилками у перекладі.