Чому в Італії зростають проросійські настрої і як це можна змінити
В італьських медіа останніми тижнями розгоряється скандал, що напряму пов’язаний з Україною.
В його епіцентрі – журналістка Стефанія Баттістіні та її оператор Сімоне Трайні, що висвітлювали протиправну агресію РФ проти України, а у серпні першими із західних журналістів відзняли репортаж на Курщині, який засвідчив, що українські військові не порушують міжнародне гуманітарне право на території, яку контролюють. Через це Баттістіні та її колега очікувано стикнулися з кримінальною справою, яку відкрили проти них в РФ, та з погрозами російської пропаганди.
Але далі сталося неочікуване: редакція відкликала з України і повернула додому групу Баттістіні.
Про те, що відбувається в Італії і чому італійці втрачають інтерес до України, а підтримка нашої держави спадає, редактор "Європейської правди" Сергій Сидоренко поговорив з публіцисткою, перекладачкою та авторкою статей "ЄвроПравди" Яриною Грушею. Радимо переглянути цю розмову у відеоформаті, а стислий виклад тез італійської експертки – в матеріалі Покарання за Курськ: як Італія перетворюється на проблему України та до чого тут репортаж про ЗСУ. Далі – стисла версія матеріалу.
Історія зі Стефанією Баттістіні дійсно дуже скандальна і дії редакції викликають запитання.
Ще у першій половині серпня Стефанія отримала дозвіл поїхати на Курщину – першою з представників міжнародних медіа. 14 серпня на італійських телеканалах виходить сюжет звідти, де вона показує, що переходить кордон з Росією, що Україна вже там, показує, що там відбувається, і каже, що Росія так і не відповіла на український контрнаступ на Курщині.
Після цього у Росії проти Стефанії та її оператора відкрили кримінальну справу. І цим не обмежилося: на додаток уся проросійська спільнота Італії згуртувалася проти неї, аж до погроз смерттю на її адресу.
І у відповідь на це італійська редакція відкликає її з України!
Формально редакція каже, що "це заради її безпеки". Але насправді в цьому відкликанні відчувається не турбота про Стефанію, а страх Італії перед Росією. Тобто йдеться не про те, що Росія може зробити конкретно Стефанії Баттістіні, а про те, як вона може відповісти Італії загалом на міжнародному рівні.
Бо, на жаль, італійці чомусь досі дуже сильно бояться "великого російського ведмедя".
На жаль, це є фактом: попри різке падіння міжнародного впливу Росії, а тим більше у Європі, італійці досі сприймають її як таку собі "велику суперсилу", яка протистоїть Америці, "потужну державу" – хоча ми з вами знаємо, що це не так.
Цей феномен пов’язаний і з глибоким італійським антиамериканізмом.
Ще один корінь цього – те, що багато італійських лівих підтримують Палестину, і тому в їхньому баченні всі, хто підтримує Ізраїль, включно з Америкою – це щось недобре. Тому на тлі конфлікту в Газі проросійські настрої додатково пішли вгору.
У суспільстві дійсно є проблеми з підтримкою України: італійці, здається, "втомлені" російською агресією – і всі політичні сили слідують цим настроям.
Пересічні італійці у своїй більшості насправді і не проукраїнські, і не антиукраїнські.
Їх коректніше назвати просто байдужими.
Я підкреслю – це стосується не всіх. Є небайдужі італійці, і я хочу їм за це подякувати, але у масі підтримка починає спадати.
Є також вплив італійських бізнесів, які втратили через відсутність російських туристів, а туризм – це важлива для Італії галузь економіки.
Ще одна зміна почалася після Курського наступу. Італія є однією з небагатьох держав ЄС, що публічно виступає проти ударів по Росії і забороняє використовувати будь-яку італійську зброю для ударів по РФ.
Тут треба зрозуміти, що італійське суспільство – дуже католицьке.
Тут дійсно думають на кшталт "якщо вас б'ють, то підставте іншу щоку".
Але я вважаю можливим переломити тенденцію щодо італійців. І я вважаю, що ключове значення тут має присутність українців в Італії.
Докладніше – в матеріалі Покарання за Курськ: як Італія перетворюється на проблему України та до чого тут репортаж про ЗСУ.