Чому Азербайджан "образився" на Захід і до якої межі дійде його співпраця з РФ

19 серпня лідер РФ Владімір Путін відвідав Азербайджан – країну, яка включена Києвом до переліку своїх стратегічних союзників.

Азербайджанська сторона підкреслює знаковий характер візиту Путіна та його найвищий дипломатичний статус. З точки зору Баку, цим візитом очільник Кремля остаточно визнав нову реальність на Південному Кавказі і засвідчив, що він на боці переможця.

Про те, якої зовнішньої політики притримується Азербайджан, у тому числі щодо України, читайте в статті заступника директора Центру близькосхідних досліджень Сергія Данилова Обійми з Путіним, партнерство з Україною: який зовнішній курс обрав Азербайджан. Далі – стислий її виклад. 

Найбільший резонанс в українському сегменті соціальних мереж викликало повідомлення, що під час візиту оголошено про плани розширення співпраці азербайджанської державної нафтової компанії SOCAR із "Газпромом".

Гостра реакція Азербайджану на антисокарівську кампанію в українських сегментах соцмереж дозволила побачити певні межі, які у Баку не готові переступати.

Зокрема, у Баку бояться проєктів з Росією, які не отримають схвалення Єврокомісії і потенційно можуть зашкодити розширенню ринку азербайджанського газу в ЄС. Тому применшують значення ймовірних газових оборудок з "Газпромом".

Та найбільше у Баку обурюються звинуваченням у фінансуванні війни проти України.

Водночас у Баку солодко посміхаються Путіну і просувають "Серединний коридор", який передбачає логістичні маршрути, фактично альтернативні до російського напрямку.

А ще – Баку інтенсивно шукає союзників у регіоні і намагаються пришвидшити інтеграційні процеси з країнами Центральної Азії, щоб таким чином збільшити свою участь у світовій торгівлі і транзиті, що потенційно має позитивно вплинути на безпеку країни.

Крім того, країна не полишає спроб покращити відносини з Вашингтоном і країнами Європи.

Однак в Азербайджані вважають, що найвигіднішим союзником для їхньої країни є саме слабка Росія.

А слабкість, яку демонструє Захід на багатьох прикладах, від Саудівської Аравії, Ірану і до Росії, створює відчуття вікна можливостей.

В Баку щиро і справедливо обурюються тим, що їхня законна боротьба за відновлення територіальної цілісності не знаходить підтримки.

А образа на Захід добре лягає на загальне антизахідне медійне поле в країні і в усьому регіоні. 

Як наслідок, від азербайджанських експертів усе частіше можна почути про суверенітет і суб’єктність своєї країни. При цьому під суверенітетом розуміється насамперед свобода від впливів країн Заходу на рішення уряду Азербайджану.

Таку політику в Баку називають багатовекторною, яка єдино можлива для країни в поточних геополітичних умовах.

Картина світу, створена азербайджанськими елітами, близька до російської концепції суверенітету.

І це рано чи пізно почне впливати на азербайджанське сприйняття України і російсько-української війни.

Однак зараз симпатії азербайджанців безперечно на боці України, про що не забувають нагадувати коментатори в Азербайджані.

Разом з тим від початку повномасштабної війни підтримка Баку обмежилася переважно риторичним рівнем. І не проявилася навіть у голосуванні на Генасамблеї ООН.

І цьому не слід дивуватися. В країні вільно працюють російські пропагандисти. А ще звучить теза про те, що Україна не зробила всього, що могла, для Азербайджану, коли 20% його території було окуповано вірменами.

Але саме український опір подарував азербайджанському президенту Ільхаму Алієву слабку Росію.

Докладніше – в матеріалі Сергія Данилова Обійми з Путіним, партнерство з Україною: який зовнішній курс обрав Азербайджан.