Хто такі викривачі і як вони пов’язані з євроінтеграцією України

Від 63% до 74% громадян таких країн як Франція, Італія, Німеччина, Швеція, Португалія та Велика Британія вважають, що повідомлення викривачів злочинів є соціально прийнятним фактом.

Однак у Східній та Центральній Європі цей показник є набагато нижчим. Зокрема, у таких країнах як Болгарія, Хорватія, Угорщина та Литва лише 15% громадян погоджуються з такою тезою.

Про те, що з цим в Україні, якій також потрібно буде створити модель захисту викривачів за стандартами ЄС, читайте в статті Василя Луцика і Олени Карпової Викриття за євростандартом: що має змінити Україна, щоб ефективніше протистояти злочинам. Далі – стислий її виклад. 

У жовтні 2019 року в Євросоюзі стався поворотний момент в історії захисту викривачів. 

Європарламент ухвалив Директиви ЄС 2019/1937 "Про захист осіб, які повідомляють про порушення законодавства Союзу". 

Що таке викривання і хто такі викривачі? 

Викривання є одним із найефективніших способів виявлення неправомірної поведінки, яка посягає на суспільні інтереси.

Викривач – це працівник організації, який повідомляє про незаконну чи неетичну діяльність. І це може бути не лише корупція, але й шахрайство, катування, загибель людей, руйнування, або екологічні катастрофи.

Тобто викривач – це інсайдер, який має доступ до внутрішньої інформації, якого як правило не мають сторонні особи (працівник компанії, підрядник, стажер, волонтер).

Викривачі, повідомляючи про неправомірні дії у своїй організації, дуже ризикують.

Вони ризикують не тільки майбутньою кар’єрою, але й нормальним життям. А тому багато потенційних викривачів поки мовчать.

Отже, у 2019 році, ще до ухвалення Європарламентом вищезазначеної Директиви щодо викривачів, лише 11 країн Євросоюзу мали законодавство про захист викривачів.

Отже, Директиву прийняли, але проблеми на цьому не завершилися.

Кожна з 27 країн-членів Євросоюзу була зобов’язана до 17 грудня 2021 року імплементувати положення Директиви ЄС у власні правові та інституційні системи, проте жодна не встигла в зазначений строк.

Це призвело до запуску Європейською Комісією процедур розслідування щодо 24 країн.

Зрештою, цього року Естонія та Польща прийняли всі необхідні закони, якими імплементували Директиву ЄС.

При цьому більшість країн вийшла за межі цієї директиви, розширивши сферу захисту на частину норм національного законодавства, а також передбачивши додаткові заходи підтримки викривачів.

Наша країна стала однією з перших, яка у 2019 році частково розпочала імплементацію Директиви ЄС у національне законодавство: внесла поняття  "викривач"; конкретизувала види каналів повідомлення; розширила права та гарантії захисту викривачів.

Тож не дивно, що Україна вже має власні гучні кейси викриття корупції. Наприклад, нещодавні викриття українськими топпосадовцями неправомірної вигоди, одна частина якої була передана в криптовалюті, а інша – готівкою в китайській скриньці.

Проте, у подальшій гармонізації національного законодавства до вимог ЄС існують певні виклики.

Україна має розробити та імплементувати комплексний закон про захист викривачів, створити незалежний орган захисту викривачів та сформувати культуру викривання та поваги до викривачів як вартових доброчесності.

Докладніше – у матеріалі Василя Луцика і Олени Карпової Викриття за євростандартом: що має змінити Україна, щоб ефективніше протистояти злочинам.