Як тиск з боку РФ та Білорусі змушує уряд Туска діяти так, як попередники

Ситуація з мігрантами на польсько-білоруському кордоні – тема, що розколола польське суспільство. 

Одна частина бачить у тому, що відбувається, людську трагедію, інша – політичну кризу.

Детально про проблему, з якою стикається Польща, – в статті журналіста Gazeta Wyborcza Пйотра Ліпінського Мігранти, що розкололи Польщу: чому нова влада зберегла політику попередників. Далі – стислий її виклад. 

Міграційна криза на кордоні Білорусі з Польщею назріла за кілька місяців до повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

У серпні 2021 року в Польщу з Білорусі  намагалися прорватися здебільшого люди, які втікали з Близького Сходу. 

Тодішня партія влади "Право і справедливість" (ПіС) боролася з мігрантами, вдаючись до пуш-беків – прикордонна служба "виштовхувала" біженців, які перетнули польський кордон, назад на територію Білорусі.

Проте міжнародне право забороняє такі дії стосовно тих, хто звернувся з проханням про міжнародний захист через переслідування на батьківщині.

У Польщі, яка й без того була сильно поділена в політичному плані, сформувались діаметрально протилежні думки стосовно того, що робити з біженцями на білорусько-польському кордоні.

Прихильники правої партії "Право і справедливість" вихваляли ефективність Прикордонної служби у захисті кордону. А прибічники на той момент опозиційної "Громадянської платформи" звертали увагу на приклади жорстоких дій, зокрема на скандальний випадок, коли вагітну мігрантку перекинули (буквально, фізично) на білоруську сторону.

Опозиційна преса часто розповідала дуже драматичні історії біженців.

У жовтні 2023 року партія "Право і справедливість" втратила владу – на виборах перемогла опозиція. Під впливом її передвиборчої кампанії, в якій жорстко критикували дії "ПіС" на білорусько-польському кордоні, чимало виборців, очевидно, сподівалися, що нова партія влади вирішить проблему: що припиняться пуш-беки й мігранти отримають у Польщі прихисток і допомогу. Проте ці сподівання були марними.

Сьогодні, коли після виборів минув рік, деяким людям здається, що їх просто обдурили в питаннях, які стосуються кордону. Люди усвідомили: жодних суттєвих змін не відбудеться.

Отже, фактично, питання кордону просто роздули під час передвиборчої кампанії.

Сьогодні цей спір можна вважати зіткненням морально-емоційного та цинічно-політичного підходів.

Практично всі погоджуються з тим, що Лукашенко розглядає натовпи мігрантів як зброю в гібридній війні. 

Спроби натиснути на Білорусь дають не надто ефективні результати. Масштаб інцидентів на кордоні останнім часом дещо зменшився: щодня всього кількадесят, а не кількасот людей намагаються прорватися в Польщу.

Можливо, це результат візиту президента Анджея Дуди до Китаю.

Одним із пунктів залізничного сполучення між Китаєм і Європою, так званого Нового шовкового шляху, є прикордонний перехід Малашевичі. Дуда сказав китайському лідеру, що гібридна війна може призвести до рішення закрити цей перехід.

Схоже, в оцінці ситуації на польсько-білоруському кордоні емоції та моральні принципи поляків вступають у протиріччя з державними інтересами Польщі. Благородні душевні пориви в довготерміновій перспективі можуть обернутися проти нас самих. Спрощено кажучи: у нас немає впевненості в тому, наскільки біженці інтегруються в польське суспільство.

Проте є й зворотний бік медалі: якщо ми відмовимося від наших моральних принципів заради політики, то навіщо нам уся ця демократія і права людини?

Докладніше – в матеріалі Пйотра Ліпінського Мігранти, що розкололи Польщу: чому нова влада зберегла політику попередників.