Чому Захід проковтнув відмову Монголії арештувати Путіна і які це матиме наслідки

Росія цього тижня отримала незаперечну міжнародну перемогу.

Візит Путіна до Монголії, що викликав емоційну реакцію багатьох українців та публічні протести з боку України, насправді має значно більші наслідки, аніж погіршення україно-монгольських відносин. 

Детально про наслідки цього візиту – в аналітиці редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Міжнародне право сили. Які наслідки потягне відмова Монголії арештувати Путіна за ордером МКС. Далі – стислий її виклад. 

3 вересня 2024 року літак російського керівника Владіміра Путіна прибув до столиці Монголії Улан-Батора. Цей візит до держави, яка має неабияку залежність від своєї північної сусідки, міг би стати пересічною подією – а натомість про нього написали усі ключові міжнародні медіа. Причому в деталях.

Усі відзначили червону доріжку, на якій Путіна вітав чинний монгольський президент Ухнаагійн Хурелсух (обраний від партії, що у минулому була комуністичною).

Та за вимогами міжнародного права Монголія мали б його не вітати, а заарештувати.

З 2002 року країна є учасницею Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС), який зобов’язує її до співпраці з судом, включно з виконанням ордерів на арешт підозрюваних у вчиненні міжнародних злочинів – а саме такий статус має Владімір Путін. З 2023 року проти нього вчинене обвинувачення у масовому викраденні українських дітей на територіях, окупованих РФ, їхньої депортації до Росії і спроб позбавити їх української ідентичності.

Утім, за кілька днів до візиту російського гостя влада Монголії оголосила, що не буде виконувати цей ордер.

Монголи свідомо пішли на порушення А пізніше пояснили, що погодилися на російські умови, бо це вигідно.

Чи чекає на Монголію покарання за відмову виконувати свої зобов’язання і співпрацювати з Судом?

Виходячи із Римського статуту, у цьому разі порушнику фактично нічого не загрожує!

Насправді це – типова проблема міжнародного права, яке майже повністю ґрунтується на добрій волі держав у виконанні ними своїх зобов’язань. Міжнародні договори практично ніколи не містять інструменту примусу для їхніх учасників, тож історія з МКС – не виняток.

Після витівки монгольського керівництва міжнародні гравці опинилися перед дилемою: як на неї реагувати?

Але наразі лише одна держава світу офіційно виступила із жорсткими заявами, які межують із погрозами на адресу держави-порушниці. Це – Україна.

"Монголія дозволила обвинуваченому злочинцю уникнути правосуддя, тим самим розділивши відповідальність за його воєнні злочини. Ми будемо працювати з партнерами над тим, щоб це мало наслідки для Улан-Батора", – заявив відразу після візиту Путіна речник українського МЗС Георгій Тихий.

Сам по собі візит Путіна до Монголії має значно меншу вагу, ніж прецедент безкарності, який наразі створюється як наслідок цього візиту.

Якщо реального тиску чи економічних наслідків для Монголії не буде і далі – то в інших держав світу не виникатиме таких сумнівів, з якими торік стикнулася Південна Африка. Адже нова реальність засвідчує, що нормалізація відносин з Росією не тягне ніяких загроз.

Звісно, ця історія ще не завершена. Очевидно, МЗС і далі веде переговори з партнерами. Та й специфіка Монголії, яка затиснута між РФ та Китаєм і слабо залежна від європейських гравців, дається взнаки. Але про те, що у цьому раунді Кремль здобув перемогу, вже зараз можна говорити з певністю.

Докладніше – в матеріалі Сергія Сидоренка Міжнародне право сили. Які наслідки потягне відмова Монголії арештувати Путіна за ордером МКС.