Як уряд Норвегії опинився під тиском сусідів і опозиції через недостатню допомогу Україні
Новини — Вівторок, 1 жовтня 2024, 18:00 —
Серед західних держав, що підтримують Україну під час війни, особливе місце займають так звані нордичні країни – Данія, Швеція, Норвегія і Фінляндія. Їхня підтримка має вплив і видається доволі значною.
Але насправді до "нордичної допомоги" є питання навіть у самих цих країнах.
Зокрема, обсяги допомоги Україні спровокували дискусії у Норвегії та звинувачення на адресу норвезького уряду.
Про те, наскільки обґрунтованими є закиди на адресу Норвегії та яку допомогу отримує Україна від неї та інших країн регіону, читайте в статті Ірини Кутєлєвої та Сергія Сидоренка з "Європейської правди" Союзник України, що виграв від війни: чому Норвегія допомагає ЗСУ багато, але недостатньо. Далі – стислий її виклад.
Нещодавно, вперше в історії, відбулися публічні дебати урядовців чотирьох нордичних держав – Норвегії, Данії, Швеції та Фінляндії.
Ключовою темою стала розв’язана Росією війна проти України.
На питання про те, чому багата Норвегія надає Україні найменше допомоги серед держав регіональної "четвірки" норвезький міністр закордонних справ Еспен Барт Ейде відповів: "Якби ми стояли тут рік тому, Норвегія була б на першому місці. Зараз на першому місці Данія". Він привітав з цим свого данського колегу Ларса Люкке Расмуссена.
Дійсно, у 2023 році Кільський інститут (на дані якого посилалися і під час цих дебатів) ставив Норвегію на перше місце, але й тоді це не відображало реального обсягу наданої допомоги. Бо дослідження враховувало і довгострокові зобов’язання, включно з гуманітарною допомогою. Йдеться про "Програму підтримки Нансена для України".
Поки Норвегія продовжувала надавати підтримку в рамках програми Нансена, інші країни збільшували як обсяги наданої допомоги, так і зобов’язання на майбутнє.
З часом падіння Норвегії у рейтингу підтримки України ставало дедалі очевиднішим, і норвезька опозиція почала ставити це питання руба.
Головний докір опозиції: завдяки нафтогазовим супердоходам, які з’явилися внаслідок війни, Норвегія має вільні кошти. Просто чомусь не хоче надавати їх Україні.
На словах від урядовців лунає згода збільшити витрати на допомогу України. Але без реальних змін.
Та найдивнішою в цій історії є пасивність України. Київ вже два роки не може призначити свого посла у цій країні. Ба більше, в Осло немає також військового аташе.
Треба підкреслити: попри те, що Норвегія здатна значно наростити допомогу, зараз її внесок у підтримку Україні є дуже суттєвим.
При цьому, якщо влада країни і погодиться збільшити допомогу Україні, то не варто чекати істотного зростання саме військових поставок.
Норвегія – має наземний кордон з Росією і межує з нею в Арктиці, тому вимушена витрачати кошти і на посилення власної оборони.
Та постачання зброї – не єдине і, напевно, не основне, чого Україна чекає від Норвегії. Норвезький уряд передусім міг би взяти на себе фінансування постачань для ЗСУ, а також допомогти з покриттям частини дефіциту бюджету.
Наразі однозначним лідером у підтримці ЗСУ та України серед нордичних країн загалом є Данія, яка виділила на це найвищу частку ВВП – 1,8%. Це – дуже багато та в рази вище, ніж показник допомоги наших найбільших донорів, як-от США та Німеччини.
Данії не бракує також сміливості в ухваленні проривних рішень.
Насамкінець можна констатувати, що у питанні підтримки України усі Північні країни залишаються єдиними.
Те, що в Норвегії зараз активізувалася дискусія щодо обсягів допомоги, є добрим знаком. Особливо – зважаючи на невизначеність підтримки США на тлі можливого приходу до влади Дональда Трампа.
Однак для того, щоб це сталося, свої зусилля має докласти і Україна, продемонструвавши увагу до цього сусіда.
Докладніше – в матеріалі Ірини Кутєлєвої та Сергія Сидоренка Союзник України, що виграв від війни: чому Норвегія допомагає ЗСУ багато, але недостатньо.