Чим запам’ятався перший рік урядування нової влади Польщі і чи виграла від цього Україна

Рік тому, 15 жовтня 2023 року, у Польщі відбулися парламентські вибори.

Дещо несподівано для багатьох оглядачів ці вибори поклали край восьмирічному періоду фактично одноосібного правління партії "Право і справедливість" ("ПіС").

Дональд Туск, який повернувся до керівництва урядом Польщі, тоді заявив, що день виборів увійде в історію – як дати заснування "Солідарності" та перших, частково вільних виборів 1989 року.

Про те, чи виконала нова влада свої обіцянки і чи можна стверджувати про просвіт у відносинах з Україною, читайте в статті експерта-міжнародника Станіслава Желіховського і редактора "Європейської правди" Юрія Панченка Зміни не на користь Україні: як перший рік нової влади "перезавантажив" Польщу. Далі – стислий її виклад. 

Новий коаліційний уряд було сформовано партією Дональда Туска "Громадянська платформа", "Третім шляхом" (альянс Польської селянської партії і руху "Польща-2050"), а також блоком лівих політсил "Нова лівиця".

12 грудня 2023 року новий уряд, який очолив Туск, отримав вотум довіри в Сеймі та вже наступного дня склав присягу.

Перший рік перебування при владі став суттєвим випробуванням для коаліції.

Показовими тут є дані опитування від IBRiS про оцінку поляками нинішнього уряду та самого прем’єра Туска.

На запитання "Як ви оцінюєте діяльність уряду на сьогодні?" переважно були отримані негативні оцінки.

Альянс партій, які ідеологічно є антиподами, вкрай нечасто буває життєздатним.

Проте донедавна Дональду Туску вдавалося уникати гучних конфліктів всередині коаліції.

Головна причина – коаліційні партії об’єднувала нелюбов до попередньої керівної партії "Право і справедливість" ("ПіС") та прагнення покарати попередників за численні зловживання, вчинені за часів керівництва країною.

А ключовим опонентом нової влади став президент Анджей Дуда.

Всупереч очікуванням, нова влада, борючись із попередниками, не гребує і сумнівними з точки зору закону діями.

Такі дії викликають потужний спротив і призводять до масової мобілізації противників нової влади – до чого у коаліції явно були неготові.

Тим важливішими для коаліції стають президентські вибори, які пройдуть навесні чи влітку наступного року.

Проте їхні шанси починають підточувати численні сварки та відмова виконувати передвиборчі обіцянки.

Праві з "Третього шляху" зуміли заблокувати лібералізацію законодавства про аборти – а саме це було однією з ключових передвиборчих обіцянок Туска.

Своєю чергою сповзання уряду в правий табір дратує лівих. Усе частіше трапляються конфлікти між Туском та міністрами від "Нової лівиці".

За рік після перемоги "Коаліції 15 жовтня" стало зрозуміло, що 2023 рік виявився не проривом, а радше зміною вивіски. 

Українсько-польські відносини – один із найяскравіших прикладів "розвороту" нової коаліції.

Варто визнати, що вже під кінець правління "Право і справедливість" ці відносини перебували у глибокій кризі. Проте уряд Туска не став нічого робити для виходу з цієї кризи.

Більш того, в польському уряді вже заявляють, що членство України у ЄС не є життєво важливим інтересом Польщі. Навіть за часів "ПіС" таких заяв на адресу України польські урядовці дозволити собі не могли.

Докладніше про результати року урядування нової польської влади – в матеріалі Юрія Панченка Зміни не на користь Україні: як перший рік нової влади "перезавантажив" Польщу.