Як Україна може отримати запрошення від НАТО і які ризики це викличе

Перший пункт Плану перемоги України Володимира Зеленського – це офіційне запрошення України до НАТО. Україна хоче отримати таке запрошення найближчими місяцями, ще до кінця президентства Джо Байдена, а безпосередньо вступ до Альянсу має відбутися після завершення війни. 

На тлі цього міжнародна спільнота та українське суспільство знову почали обговорювати формулу "членство в НАТО в обмін на території". 

Про те, як саме на практиці має виглядати така інтеграція, якщо рішення про неї буде ухвалене, і які ризики є під час її реалізації, читайте в аналітиці Олександра Нотевського та Максима Костецького з Центру формування політики НАТО в обмін на території? Які виклики доведеться здолати у разі запрошення України до Альянсу. Далі – стислий її виклад. 

За стандартних умов вступ до НАТО відбувається за такою послідовністю кроків: подання заявки (Україна зробила це у вересні 2022 року після спроби незаконної анексії чотирьох українських областей Росією); перевірка критеріїв членства; план дій щодо членства (цей етап не застосовуватиметься для України); запрошення до переговорів про членство (за запрошення потрібне одностайне голосування); ратифікація угоди про вступ.

Навіть з процедури запрошення випливає низка ризиків. 

Перш за все, необхідно досягнути консенсусу, одностайної згоди держав-членів НАТО на це рішення. 

Абсолютна більшість союзників готові надати згоду (а з 24 країнами з 32 в України навіть є письмові акти щодо підтримки євроатлантичної інтеграції, хоча ці документи містять різні формулювання з цього приводу і вони не є зобов’язуючими).

Але є також держави, що не готові на такий крок.

Найбільший ризик повʼязують з можливим опором Німеччини, Угорщини та Словаччини. 

Але, ключова формула успіху для нас – це одностайна згода США, Франції, Німеччини та Великої Британії, що є найбільшими економіками та військовими силами НАТО, після чого необхідно буде провести складну дипломатичну роботу для переконання україноскептиків.

У разі, якщо консенсус щодо запрошення буде успішно зібраний, розпочинається робота над угодою про вступ. Ключове питання – території, на які поширюватимуться гарантії статті 5 Вашингтонського договору про колективний захист. 

Що робити у разі вступу в НАТО до відновлення територіальної цілісності? 

Знайти модель, яка влаштовує всі 33 держави-союзниці (включно з Україною), буде серйозним викликом. Бо узгоджений варіант має також пройти затвердження в усіх національних парламентах.

Як приклад того, що у НАТО можливе часткове покриття держави-члена гарантіями безпеки, найчастіше згадують Федеративну Республіку Німеччина (ФРН) у період від її вступу до НАТО у 1955 році до обʼєднання з Німецькою Демократичною Республікою у 1990 році. Але це складний для повторення приклад, повʼязаний з унікальним контекстом безпекових гарантій, політичної реальності та геополітичного ландшафту холодної війни. 

У цьому випадку, якщо де-юре відмови України від окупованих територій ніхто не вимагатиме, то де-факто така відмова тимчасово може стати передумовою для вступу.

Фінальна політична стадія процесу вступу України до НАТО має дві природні хиби, що здатні її зірвати: це відсутність часових рамок і політична чутливість. 

Якщо вступ Фінляндії і Швеції вважається відносно швидким, то у випадку з Україною скептично налаштовані лідери держав і урядів майже напевно свідомо затягуватимуть прийняття рішення.

У будь-якому разі інтеграція України до НАТО є стратегічним завданням нашої держави, а реальних альтернатив безпековим гарантіям Альянсу на сьогодні не існує. Питання виключно в політичній волі НАТО, насамперед – США. 

Завдання України в широкому сенсі – і уряду, і дипломатів, і громадянського суспільства – рухати цю дискусію та продовжувати тиск на партнерів щодо прийняття рішучих заходів.

Докладніше – в матеріалі Олександра Нотевського та Максима Костецького з Центру формування політики НАТО в обмін на території? Які виклики доведеться здолати у разі запрошення України до Альянсу.