Чому опонент Санду на виборах у Молдові має шанси на перемогу і що каже про війну та Україну

Румун за паспортом. Гагауз за національністю. Молдованин за місцем кар’єри та ще одним паспортом. Прокурор за фахом. Кандидат від проросійської Партії соціалістів на виборах президента Республіки Молдова.

Це все – про Александра Стояногло, кандидата у президенти Молдови, який має шанси перемогти у Маї Санду у другому турі виборів.

Про тє, що це за політик та що він думає про війну і Україну, читайте в статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка ЄС, комунізм та "новий погляд" на Україну. Все про Стояногло, який може виграти вибори у Молдові. Далі – стислий її виклад. 

Александр Стояногло з’явився на виборах несподівано. Він дуже далекий від "цінностей" Партії соціалістів Республіки Молдова (ПСРМ), яка його висунула, а його кампанія не вирізняється щирістю. 

Але лідер соціалістів Ігор Додон був змушений відмовитися від балотування.

Стояногло – не трибун і не має успішного досвіду публічної боротьби.

Усі вибори, які він намагався проводити у рідній Гагаузії (востаннє – у 2015 році), закінчилися його розгромною поразкою.

Так, він проходив до парламенту на виборах 2009 та 2010 року, але це було обрання за партійними списками, що не вимагало активної участі в агітації. Відтоді він так і не набув звичної для кандидатів політичної харизми. Але вибори показали, що його виборцям цього досить!

Александр Стояногло – кар’єрний прокурор, що пройшов усі ланки цієї системи.

Загалом у системі прокуратури він безперервно пропрацював з 1992 до 2007 років і пішов звідти з посади заступника генпрокурора Молдови.

Увесь цей час Александр Стояногло лишається повністю непублічним.

А потім, після короткого періоду адвокатської практики – несподівано опиняється у політиці. Причому на боці сили, яка була одним з антиподів соціалістів Додона і його соратників.

За результатами позачергових парламентських виборів у Молдові, після революції 2009 року, Александр Стояногло стає депутатом від проєвропейської Демократичної партії і навіть віцеспікером парламенту. 

Наступного року на ще одних позачергових виборах – знову обрався до парламенту від Демпартії та очолив комітет з нацбезпеки, оборони і громадського порядку.

Той період став дуже важливим елементом теперішньої кампанії Стояногло.

Кандидат від проросійської партії за кожної нагоди підкреслює, що він – за Молдову в Європі.

І це не сприймається виборцями Молдови як ознака політичної шизофренії чи чогось подібного. Навпаки, це перетворилося на електоральний козир Стояногло. 

Чи є показна проєвропейськість Стояногло щирою? Спостерігачі у Молдові мають щодо цього сумніви, але насправді прямих та твердих доказів немає ані на підтвердження, ані на спростування цього.

Єдиним резонансним голосуванням у парламенті, в якому нинішній кандидат відмовився підтримувати інших проєвропейських колег, стало рішення парламенту Молдови про засудження комунізму. Це було ще у 2012 році.

Утім, є фактори, які грають також проти Стояногло. І це не лише обґрунтовані підозри щодо його причетності до корупції, але й непряма підтримка його прокремлівським політиком-втікачем Іланом Шором, і його гагаузьке походження, і погане знання румунської мови. 

Політика, яку вестиме президент Стояногло у разі перемоги, не до кінця зрозуміла. Бо попри всю (і обґрунтовану) критику на його адресу, треба визнати, що він дійсно не є агентом Кремля – ані відкритим, ані прихованим.

Але й щиро проєвропейським політиком він також точно не є.

Він жодного разу, принаймні під час кампанії, не вжив фразу "російська агресія проти України", та й до свого висування на виборах – попри свою нібито "європейськість" – не знайшов сил засудити злочинне російське вторгнення.

Докладніше – в матеріалі Сергія Сидоренка ЄС, комунізм та "новий погляд" на Україну. Все про Стояногло, який може виграти вибори у Молдові.