Як популісти захоплюють Захід і які наслідки це матиме для України

Що об’єднує такі різні країни ЄС, як Словаччину, Австрію, Нідерланди та Францію? В усіх цих державах на нещодавніх парламентських виборах найбільше голосів отримали популісти.

Можна говорити з певністю, що попереду – перемоги популістів і в інших державах. 

Треба усвідомити: це стало новою реальністю сучасного світу.

Про те, що стало та лишається причиною такої карколомної зміни і як в цих умовах діяти Україні читайте в статті редакторів "Європейської правди" Юрія Панченка та Сергія Сидоренка Проблема не лише у Трампі. Як здолати нову хвилю популістів, особливо небезпечну для України. Далі – стислий її виклад. 

Звісно ж, успіх популістів не є ознакою лише останніх років (зокрема, розмови про "ультраправий ухил" у Європі точаться вже років десять). Та зараз є всі підстави говорити про довгостроковий тренд, який то посилюється, то слабшає, але загалом – перетворився на нову реальність та одну з ключових загроз для західних демократій.

Щоправда, зараз ця загроза стала більш небезпечною саме для України.

Згадати про те, коли у цьому тренді був попередній пік, нескладно, бо саме тоді відбулася найпотужніша у світовому масштабі перемога популіста: йдеться про 2016 рік, коли Дональд Трамп виграв вибори президента США.

Саме його досвід довів світові, що навіть у сталій демократії популістичних гасел може бути достатньо, щоби стати одним з провідних політиків та навіть очолити державу.

Сполучені Штати – далеко не єдиний приклад вибухового зростання популістів у ті роки.

Подібні процеси одночасно відбувалися і в низці інших держав Заходу. 

Вражає, що велика кількість суспільств "захворіли на популізм" майже одночасно.

Одне з пояснень цього тренду – відкладений ефект фінансової кризи 2008 року, яка суттєво вдарила по середньому класу західного світу. Як наслідок – сформувався прошарок людей, чий рівень життя суттєво впав. 

І це створює чудові можливості для політиків, готових запропонувати виборцям просте (а відповідно – легке) рішення складних проблем. І такі політики, звичайно, знайшлися. 

На середину 2010-х років припав також пік кількох інших тенденцій, що вдарили по західних суспільствах. 

Європу сколихнула серія терактів, що позбавила європейців відчуття безпеки, яке є базовою цінністю. Різко посилився тренд нелегальної міграції. 

Це підштовхнуло чимало суспільних груп до більшої закритості та консерватизму, аж до появи у риториці європейських політиків тем, які у період докризової стабільності були табуйованими – як-от ксенофобія та гомофобія. 

І, нарешті, перехід до ери соцмереж, YouTube, а згодом і TikTok створив справжню революцію. Виявилося, що є простий шлях поширювати на мільйонні аудиторії навіть відверту маячню або фейки.

А носії поглядів, які досі вважали маргінальними, з’ясували, що насправді їх багато і що вони можуть мати політичний вплив.

Початок 2020-х років став періодом двох поспіль криз, які допомогли відновити зростання антисистемних гравців: пандемія COVID-19 та повномасштабна війна РФ проти України.

Чи варто сподіватися, що хвиля перемог популістів вичерпується? Ситуація лише погіршилася.

Утім, звертає на себе увагу, що не всі популісти стають відкритими противниками України.

Там, де суспільна думка є проукраїнською, популісти або не ризикують атакувати Україну, або стають нашими союзниками. Тож, передусім варто зосередити зусилля на тому, щоби переконувати суспільства.

Докладніше – в матеріалі Юрія Панченка та Сергія Сидоренка Проблема не лише у Трампі. Як здолати нову хвилю популістів, особливо небезпечну для України.