Стратегія України за Трампа, проблемні сигнали від українців і паралелі з Першою світовою: інтерв'ю

Єжи Помяновський – кар’єрний польський дипломат, який вже понад 10 років працює у Брюсселі та очолює Європейський фонд за демократію (European Endowment for Democracy, EED) – організацію, що допомагає просувати демократичні та громадські ініціативи у багатьох державах світу, включно з нашою державою.

А ще він чудово відчуває, як змінюються настрої у державах Заходу щодо України та російської війни.

Розмова редактора "ЄвроПравди" Сергія Сидоренка з Помяновським виявилася дуже наближеною до realpolitik – настільки, що частину української аудиторії його тези про ставлення Заходу до війни та "компромісів" можуть вразити чи навіть образити. Але їх треба усвідомлювати та долати, а не відгороджуватися від цього.

Про це і не тільки – в матеріалі "Дискурс на Заході – підготовка до переговорів. Про підготовку до перемоги України не йдеться". Далі – основні тези Помяновського (від першої особи). 

Настільки докорінна зміна влади у США, звісно ж, принесе зміни. Але єдине, що ми знаємо про Трампа – це те, що він непередбачуваний. Дуже важко вгадати, яким буде його наступний крок.

Ця непередбачуваність означає, що Україні буде важко будувати якісь довгострокові плани.

До речі, це не обов'язково має негативні наслідки для України. Іноді це гратиме на позитив, бо дає гнучкість і вам. 

Про сценарій того, що Трамп "здасть Україну Путіну" доводиться чути, – але я не вважаю його серйозним.

Не треба забувати, що серед військових та загалом оборонної спільноти США існує чітке сприйняття того, що війна з Росією в Україні є надзвичайно важливою зі стратегічної точки зору для самих Сполучених Штатів. Що Україною не можна просто пожертвувати у рамках дрібних політичних домовленостей.

Посилення Росії – проти інтересів США.

І абсолютно негативного сценарію, як-от здачі України Путіну, не буде.

Я зараз бачу дуже сильну історичну подібність з ситуацією 1918 року, коли завершувалася Перша світова війна. Тоді у коаліції переможців говорили, що не можна зупинятися зараз, ми повинні йти до Берліна, бо через 20 років у нас буде війна.

Але суспільство у Франції, у США, у Великій Британії тоді настільки втомилося від війни, що вимагало негайного миру, а через 20 років почалася війна. І це дуже схоже на те, що ми бачимо зараз з підходом Сполучених Штатів до війни проти України.

Це становить реальну небезпеку.

Якщо у вашому суспільстві домінують такі почуття, то жоден політик не зможе подолати такий тиск, так працює демократія.

Ваше суспільство у сучасному світі може донести до інших суспільств волю українського народу – через соціальні мережі, через адвокаційні кампанії, через різні механізми. І це не менш важливо, ніж офіційні політичні переговори.

Разом з тим, пересічні поляки чи бельгійці, які розмовляють з українцями, отримують суперечливі сигнали. Вони бачать не лише готовність України захищати себе, а чують також щось на кшталт "я не знаю, що там відбувається", або "та в Україні досі корупція", або "ви можете заплатити і виїхати за кордон".

Це шкодить Україні, треба змінити цю комунікацію.

Я кажу абсолютно відверто і прямо: сьогодні мовою політичного дискурсу на Заході про Україну стала підготовка до переговорів, а не підготовка до перемоги.

Членство в НАТО і членство в ЄС – це два елементи, від яких не можна відмовлятися на жодних майбутніх переговорах. Це позбавить Росію можливості відновити війну за два роки, чи п'ять, чи сім років, і буде реальною перемогою. 

Я сподіваюся, що загальноєвропейська підтримка буде достатньо сильною, щоб дати Україні можливість маневрувати, укладати короткострокові домовленості з США, коли ситуація це дозволяє, і готувати кращу переговорну позицію для майбутніх "мирних переговорів".

Повна версія – в матеріалі "Дискурс на Заході – підготовка до переговорів. Про підготовку до перемоги України не йдеться".