Як Росія заливала грошима виборців у Молдові і чому це не спрацювало

Вибори у Молдові завершилися. 

Мая Санду перемогла з переконливим відривом від конкурента, Александра Стояногло.

Втім, ця перемога не минеться без наслідків.

Про те, як пройшли вибори, чому Санду перемогла і які першочергові задачі будуть стояти перед переобраною президенткою, читайте в аналітиці редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Врятувати розділену Молдову. Санду здолала Росію на виборах, але найскладніше – попереду. Далі – стислий її виклад. 

Після виборів перед президенткою постала задача об’єднати суспільство, яке і раніше мало лінії поділу, а тепер – додатково розколоте "виборами без правил".

Річ у тім, що після "кризового" першого туру, який засвідчив, що Санду має шанс на поразку – її команда пішла ва-банк і надалі не сторонилася дій, які радикалізують та розколюють суспільство. Слоганом кампанії став заклик "Врятуймо Молдову!". Стояногло та тих, хто його підтримував, – демонізували.

Ця стратегія спрацювала. Другий тур перетворився на геополітичне змагання. Прозахідні виборці прийшли на дільниці, щоби проголосувати не так за Маю Санду, як проти повернення Молдови в обійми Кремля. До свідомих дій додалися і помилки – зокрема, на дебатах, які для Санду виявилися не зовсім вдалими.

Не нудним був і день голосування – з підкупом виборців грошима Кремля; "замінованими" дільницями; перекритими автошляхами; підвезенням виборців. 

Підвозили навіть чартерними авіарейсами! Річ у тім, що на цих виборах за наполяганням МЗС Молдови в Росії відкрили лише дві дільниці для голосування, обидві – поруч, у центрі Москви, в приміщеннях посольства та консульства. 

Але у цих дільниць є свій ліміт: до Москви ЦВК передала 10 тисяч бюлетенів, до Мінська, Баку та Стамбула – ще 7800.

Тому електорату проросійського олігарха-втікача Ілана Шора забезпечили ще складніший та дорожчий маршрут: бажаючих проголосувати вдома везли чартером з Росії до Стамбула, а далі пересаджували на безкоштовні автобуси в Молдову. Про це стало відомо після того, як поліція почала затримувати такі автобуси на кордоні.

Складно оцінити вартість такого голосу для Росії. Це – шалена, неймовірно висока ціна за голос, якщо рахувати мірками електорального процесу. А от у масштабах воєнного бюджету РФ – це копійки.

Були задіяні й інші механізми накачування голосів проти Санду, наприклад, за рахунок виборців Придністров’я. У другому турі на дільницях цього підконтрольного РФ регіону від самого ранку вишикувалися величезні черги.

Та явка на придністровських дільницях хоч і була підвищеною, але не дотягнула до рекордів минулих років.

Між тим навіть за цих умов понад 20% виборців Придністров’я проголосували за Маю Санду! Придністров’я довело, що воно не є тотально проросійським.

Але вибори минули, і постало питання: як заспокоїти розбурхане суспільство?

Зараз Санду визнає, що це головна задача, і каже, що готова до примирення навіть зі Стояногло, якого нещодавно зображала абсолютним злом. Бо попереду – парламентські вибори. Вони за розподілом влади у Молдові навіть важливіші за президентські. А Санду, розуміючи, що її партія не отримає більшості у новому парламенті, змушена думати про коаліцію.

Президентка, яка під час цієї кампанії мала очевидні проблеми у спілкуванні з нацменшинами Молдови, вже у ніч виборів заговорила російською мовою і пообіцяла виборцям, що буде перейматися турботами меншин і не розділятиме тих, хто голосував за та проти неї.

У команді президентки тепер (нарешті!) чітко зрозуміли – те, що вона приватизувала європейський напрямок і не допускала туди конкурентів – тепер становить небезпеку для європейського майбутнього Молдови. Санду вкрай потрібні союзники і партнери, що допоможуть втримати країну на шляху до ЄС, попри непрості настрої у суспільстві.

Найближчі місяці визначать, чи буде цей намір успішним.

Докладніше – в матеріалі Сергія Сидоренка Врятувати розділену Молдову. Санду здолала Росію на виборах, але найскладніше – попереду.