Як налагодити співпрацю з Трампом і чому багато українців голосували за нього

Перемога Дональда Трампа на виборах президента США стала приголомшливою новиною для багатьох в  Україні. Перш за все – через її очікуваний вплив на війну, на ситуацію на фронті та через побоювання, що за нової влади США можуть примушувати Україну до поступок Путіну і цим не допоможуть миру, а лише посилять агресора.

Такі занепокоєння – небезпідставні.

Попри це, велика частина, а ймовірно, і переважна більшість української діаспори у США голосували за Трампа і його соратників з Республіканської партії.

Про цей парадокс і те, як прибічники України планують діяти за нової реальності, редактор "Європейської правди" Сергій Сидоренко поговорив з Миколою Мурським – американцем українського походження, який опікується у Вашингтоні просуванням інтересів України та допомоги Україні. Відеоверсія розмови – на нашому Youtube-каналі, а текстовий виклад пояснень нашого гостя, від першої особи, – в матеріалі "Трамп – це не катастрофа. Спершу ставлення до України буде поганим, але його реально змінити". Далі – основі тези Мурського. 

Перш за все, обрання Трампа – це не катастрофа ані для України, ані для американської політики щодо України.

Але це дійсно є великим викликом. У тому числі для нас – тих, хто займається адвокацією інтересів України, та для всіх американців, хто дбає про долю України.

Треба активізувати роботу і створити політичну силу, міць українців у США, яка дозволить нам впливати на рішення у Конгресі та Білому домі.

Дуже важливо розуміти: те, що Америка вибрала Трампа, зовсім не є знаком, що американські виборці голосували за Трампа саме через його політику щодо України.

У США пересічні громадяни голосують, виходячи з внутрішньополітичних та соціальних питань. 

Бо це означає, що очікування виборців Трампа від нової влади не фокусуються на його політиці щодо України. А його слова про закінчення "війни в Україні" не є якоюсь дуже важливою обіцянкою, якої він буде змушений дотримуватися. 

Так, Трамп дійсно казав, що "закінчить війну за 24 години" (не уточнюючи, як він хоче це зробити). А сенатор Венс, який буде віцепрезидентом, ще відвертіше говорить, що він хотів примусити Україну сісти за переговорний стіл.

Треба чесно визнавати, що це є викликом.

Тому всі організації в Америці мусять протягом наступних місяців працювати з командою Трампа, з так званою transition team, і пояснювати їм, що ідея "припинити постачати зброю Україні" не означатиме кінець війни. Що думати так – велика помилка.

Багато українців дуже негативно ставляться до президента Байдена і віцепрезидентки Гарріс.

Причина – те, що нинішня адміністрація, як ми чули від президента Зеленського, надала Україні лише 10% обіцяної зброї. Через це українська громада розчарована президентом Байденом і його урядом.

Через це було очікування у частині громади, що за перемоги Гарріс вона продовжуватиме політику Байдена. Даватиме зброю поволі, потроху.

Натомість ці люди вважали, що Трамп із його невизначеністю позитивно вплине на ситуацію.

Відомо, що майбутній президент США дослухається до свого сина, Дональда Трампа-молодшого. Що він слухає Такера Карлсона.

Але він також дослухається до думки традиційних республіканців – наприклад, тих, хто працює в Heritage Foundation.

Загалом наступні роки – це буде період невизначеності.

Базовий, початковий стан політики США щодо України, до якого ми зараз ідемо – досить негативний.

Але якщо ми мобілізуємося, якщо ми активізуємо українську громаду в Америці, то її можливо змінити.

Докладніше – в матеріалі "Трамп – це не катастрофа. Спершу ставлення до України буде поганим, але його реально змінити".