Україна має вести жорсткішу політику стосовно партії влади Грузії – Editorial "ЄвроПравди"

"Європейська правда" опублікувала Editorial – статтю за підписом усієї редакції та має підтримку всіх її журналістів. Редакція вдається до цього формату лише у виняткових випадках – зокрема, коли Україна опиняється перед важливим вибором у питаннях, про які системно пише наше видання.

Найближчим часом Грузія опиниться у ситуації, коли там одночасно будуть двоє політиків, що вважатимуть себе президентом. Розвиток подій у Грузії вимагає від нашої держави подальших дій.

Докладніше – в статті "ЄвроПравди" Час для лідерства України. Чому Київ має якнайшвидше змінити політику щодо Грузії. Далі – стислий її виклад. 

Як відомо, нинішня політична криза у Грузії почалася після парламентських виборів наприкінці жовтня 2024 року. Тоді Центрвиборчком нарахував партії влади монобільшість у новому грузинському парламенті, опозиція натомість в один голос заявила про фальсифіковане голосування.

У західному світі є практично консенсус щодо того, що ці вибори були далекими від  демократичного волевиявлення. Усі без винятку авторитетні міжнародні місії заявили про численні порушення та ознаки фальсифікацій. 

Далі влада Грузії перейшла до прямого геополітичного розвороту та оголосила про призупинення євроінтеграції. Саме це (а не сумнівні вибори у жовтні!) викликало дійсно масові протести по всій країні та силову відповідь грузинської влади на них.

Та попереду – ще одна вирішальна зміна у Грузії.

У суботу 14 грудня у Тбілісі оголосять про обрання нового президента країни. Уперше в історії країни його обиратимуть не на всенародному голосуванні, а у колегії виборників, яку сформують депутати парламенту та "представники регіонів".

У них братиме участь лише один кандидат, висунутий партією влади "Грузинська мрія" – ексфутболіст Михеїл Кавелашвілі, який має відкрито антизахідні погляди. Опозиція, що не вважає парламент правомочним після нещодавніх виборів, від висування кандидатур відмовилася, та й взагалі не визнає президентські вибори легітимними. 

Натомість чинна президентка, прозахідна Саломе Зурабішвілі оголосила, що не піде з посади наприкінці грудня, як це мало би відбутися за конституцією, бо вважає обрання свого наступника протиправним. 

Але як діяти, коли у Грузії "президентів" буде двоє одночасно? 

Не спілкуватися з жодним? Тоді це матиме вигляд, що Україна припинила спілкування з Зурабішвілі. І буде сигналом, що ми де-факто підтримали її заміщення проросійським Кавелашвілі. 

Спілкуватися з обома, "для балансу"? Але це нічим не кращий варіант.

Загальноєвропейський консенсус щодо Грузії не складеться. І якщо Україна буде покладатися на спільну думку ЄС – то це буде дорівнювати бездіяльності.

Наша держава має всі підстави відчувати себе геополітичним гравцем. Ми маємо подавати приклад. А у випадку з Грузією – навіть зобов’язані це зробити. Те, з якою точністю режим Іванішвілі зараз повторює кроки Януковича, накладає на нас додаткові моральні зобов'язання. 

Українське керівництво, яке давно повторює, що Україна має перетворитися з об’єкта на суб’єкта міжнародної політики, має нарешті почати діяти як регіональний лідер, як гравець зовнішньої політики.

У ситуації, коли народ Грузії демонструє незгоду; коли є очевидними масштабні придушення протестів; коли Україна публічно заявляє, що владу у Грузії де-факто захопила Росія – є всі підстави оголосити про невизнання результатів "виборів" президента, які відбудуться у Тбілісі у суботу. А відповідно – продовжувати визнання президентом Грузії Саломе Зурабішвілі. Навіть після інавгурації її "наступника".

І, звичайно, за можливості утримуватися від офіційних контактів із новим парламентом та урядом Грузії. У цьому елементі цілком припустимо зберігати невизначеність – головне не створювати відчуття, що ми визнаємо їх належно обраними.  

Зрештою, це також можна робити не наодинці.

Більше пояснень – в матеріалі "ЄвроПравди" Час для лідерства України. Чому Київ має якнайшвидше змінити політику щодо Грузії.