Як у Польщі оцінюють відносини з Україною і бачать вирішення проблем між країнами

Павел Коваль обіймає посаду голови Ради з питань співпраці з Україною – допоміжного органу при прем'єр-міністрі Польщі Дональді Туску. 

І саме він часто формує візію польського уряду, якими мають бути відносини з Києвом.

Редактор "Європейської правди" Юрій Панченка поспілкувався з Павлом Ковалем під час візиту представника польського уряду до України та дізнався про його погляд на проблеми у двосторонніх відносинах. 

Відповіді Коваля (тезово від першої особи) про нинішній стан українсько-польських відносин і можливості їхнього покращення, блокаду кордону, питання ексгумації, суперечки навколо військової допомоги – в матеріалі "Польща допомагає Києву як політично, так і військово, але поляки в Україні трохи обділені увагою". Далі – головне з його інтерв’ю.

Відносини України та Польщі, традиційно дуже близькі, завжди характеризувалися певним рівнем емоційної зарядженості. Вони завжди переживають то певний підйом, то спад.

В цьому нема нічого особливого, ця ситуація є порівняною з відносинами Німеччини та Франції або Польщі та Німеччини.

Коли я чую чиїсь заяви, що нинішній стан відносин є поганим, я, маючи власну голову на плечах, сприймаю це досить іронічно.

Для вирішення наших суперечностей потрібно зрозуміти те, що ми насправді дуже схожі.

Ми дуже емоційні, і українці, і поляки. І ці емоції часом заважають нам порозумітися. 

Ми не завжди мусимо погоджуватися, але у взаємних таких відносинах ми маємо розуміти одне одного.

Щодо блокади кордону польськими фермерами, то ці протести не такі чисельні, як може здаватися.

Достатньо просто подивитися на масштаб цих протестів і порівняти із загальним масштабом нашої торгівлі, який наразі є найбільшим за всю історію наших відносин.

І якщо за такого рівня торгівлі ви вважаєте, що внаслідок цих протестів наші відносини зруйновані, то у вас просто проблема з оцінкою пропорцій. Або включилися якісь дуже сильні емоції.

У питанні Волині та мораторію на ексгумації я закликаю до мудрої простоти, до простих людських взаємин. І навіщо це все включати в якісь політичні торги?

Волинь стосується речей абсолютно універсальних. Тобто вона стосується міжнародного права, яке дає нам право гідного вшанування своїх предків. Рада Європи дуже конкретно визначає цю концепцію про право на гідне поховання своїх предків.

Натомість українські вимоги щодо поховання на горі Монастир – це вже питання комеморації (увічнення пам'яті значущих подій чи осіб. – Ред.), яка є частиною історичної політики.

Звісно, це питання теж треба закрити, але не можна змішувати ці різні речі.

Щодо військової допомоги, мені дуже боляче, якщо хтось думає, що раптом Польща припинила свою допомогу. 

Військова допомога з боку Польщі впродовж останніх двох років, відповідно до пропорцій наших можливостей, напевно, була найбільшою у світі. 

Польща справді з глибини свого серця віддала все, що могла на той момент. Решта військової допомоги поділена на наступні пакети.

Щодо підтримки вступу України в ЄС, то Польща налаштована на розширення ЄС. І зараз ми підтримуємо розширення ЄС на Україну, Молдову, Західні Балкани.

Щодо польської меншини, то поляки в Україні трохи обділені увагою. Внаслідок реформи освіти можуть бути ліквідовані польські школи. Це погано. 

Більше – в матеріалі  "Польща допомагає Києву як політично, так і військово, але поляки в Україні трохи обділені увагою".