Чому "велика ротація" послів обурила багатьох у дипломатичній спільноті
Нинішня хвиля звільнень і призначень українських послів – особлива.
Ще ніколи не йшлося про призначення аж такої кількості послів майже одночасно.
"Велика дипломатична ротація", яка вже розпочалася, має змінити керівників чотирьох десятків дипмісій України.
Більшість з них ще очікують на отримання агреману від приймаючої сторони, але кандидатури визначені. Список узгоджених кандидатів, який першим оприлюднило "Дзеркало тижня", швидко розійшовся телеграм-каналами та соцмережами і став приводом для критики, у тому числі з боку опозиційних політиків та журналістів, хоча у початковій публікації було кілька помилок.
Про те, де є проблеми щодо призначень і де вони радше надумані, читайте в аналітиці редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Дипломати без досвіду та з історією: пояснюємо деталі та проблеми "великої ротації" послів. Далі – стислий її виклад.
Заміна послів України вже розпочалася і буде дійсно масштабною. 21 грудня президент Зеленський звільнив дев'ять і призначив сім послів України. Разом із цими указами президент визначив кандидатури як мінімум 38 нових послів.
У списку на призначення – посли України у 16 державах з європейського регіону (якщо враховувати також Туреччину), ще двох північноамериканських (Канада і Мексика), три посли при міжнародних організаціях (НАТО, ООН та міжнародні у Женеві), 11 азійських, включно з Китаєм та Японією, та у шести африканських державах.
Таке масове заповнення вакансій можна лише вітати.
Але серед них є ті, що викликали подив або й шок серед дипломатів.
Безумовна "лідерка" цього списку вже отримала посаду. Це – Ольга Нікітченко, новий посол України у Литві.
За останні дні низка дипломатів одностайно обурилася цьому призначенню. Зокрема і тому, яким чином, за переконанням дипломатичної спільноти, вона отримала цю посаду у дійсно важливій для України державі. Більше деталей – у повній версії статті.
Нікітченко – не єдиний посол, призначений на посаду без необхідного досвіду в дипломатії.
За підрахунками "ЄвроПравди", 10 претендентів на призначення є не кар’єрними дипломатами, а політичними призначенцями без серйозного досвіду на дипслужбі.
Зараз критика сконцентрована також і на майбутній (імовірній) керівниці посольства України в Омані, Ользі Селих. Джерела "ЄП", втім, переконують, що вона перемогла у конкурсі на посаду посла, який свого часу організував ще міністр Дмитро Кулеба.
Треба окремо підкреслити: політичний посол – це не завжди погано.
Нерідко політичні призначенці стають дуже ефективними послами, гордістю дипломатичного корпусу та справжньою знахідкою для країни. І прикладів успішних політичних призначень достатньо.
Але понад чверть "політичних" серед усього переліку послів – дійсно чимало. Втім, від багатьох анонсованих призначень варто чекати добрих результатів.
Наріман Джелял, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу, як посол України у Туреччині – сильний сигнал світові про те, наскільки критичним для нас є питання українського Криму та захисту його корінних народів.
Альона Гетьманчук на чолі місії України при НАТО – це найкращий лакмусовий папірець того, що Україна рухається до Альянсу не лише на словах.
Та сама ситуація з Юлією Федів, що має очолити новостворене посольство України у Філіппінах.
А от призначення Олега Гавриша у Норвегію стерегтися не варто. Ця новина, що стурбувала багатьох медійників, була помилковою.
"Велика ротація" оголила і інші проблеми. Дізнаватися послам з новин або з указу президента про те, що їм доведеться йти з посади, – це недобре. Але ще гірше, коли заради призначення потрібних людей посла відкликають достроково.
Докладніше – в матеріалі Сергія Сидоренка Дипломати без досвіду та з історією: пояснюємо деталі та проблеми "великої ротації" послів.