Як Грузія повстала проти партії влади і чому Захід постане перед непростим рішенням
Чотири дні масових протестів повністю змінили ситуацію у Грузії.
Ще тиждень тому здавалося, що влада повністю контролює ситуацію, проте 28 листопада все змінилося.
Заява новопереобраного голови грузинського уряду Іраклія Кобахідзе про призупинення переговорів із ЄС про вступ щонайменше до кінця 2028 року дала протестам друге дихання.
Ця заява, ймовірно, була тактичним кроком партії "Грузинська мрія", що мала на меті стимулювати Захід до компромісів. Проте стала найбільшою її помилкою за всі 12 років перебування при владі.
Про те, куди рухаються грузинські протести і що може змусити Захід активніше їх підтримати, читайте в статті редактора "Європейської правди" Юрія Панченка Тбілісі розпочинає революцію: що може забезпечити перемогу прозахідних протестів у Грузії. Далі – стислий її виклад.
Щодня десятки тисяч громадян Грузії виходять на вулиці. Протести відбуваються не лише у Тбілісі, а й у Кутаїсі, Батумі, Горі, Зугдіді, Руставі, Телаві, Ахалцихе – в усіх більших містах країни.
Зокрема, у Тбілісі розширюється і місце проведення протестів – окрім будинків уряду та парламенту, вони проходять і біля міського суду, де мають розглядати справи затриманих, і біля офісу державного телемовника.
Вже перші ночі показали, що спроби розбити намети та побудувати барикади блокує поліція. Натомість це дає протестам більшу маневреність. Коли поліція, використовуючи газ та водомети, відтискає протестувальників від одного урядового будинку, вони переміщаються до іншого.
А наступного дня – знову збираються на старому місці.
Попри всі спроби залякування масштаб грузинських протестів залишається стабільно високим.
А головне, така мужність пересічних громадян створює дуже потужний тиск як всередині країни, так і ззовні.
І результат цього тиску виявилися безпрецедентними для Грузії.
"Протягом багатьох років грузинська дипломатія докладала всіх зусиль для приєднання до європейських та євроатлантичних структур, що є волею та історичним вибором грузинського народу... Заява про вихід Грузії з порядку денного переговорів про вступ до ЄС до 2028 року не відповідає стратегічним інтересам країни", – йдеться у спільній заяві, яку вже підписали понад 200 співробітників Міністерства закордонних справ.
Вже зафіксована низка звільнень послів.
І питання не лише у МЗС. З подібними заявами, де засуджується рішення уряду як таке, що суперечить конституції країни, виступили у Міноборони, Міносвіти, Нацбанку, мерії Тбілісі, а також приватні компанії.
Такий тиск впливає навіть на силовиків. За оцінками протестувальників, в ніч проти 1 грудня поліція почала діяти більш стримано, аніж у попередні. І це може бути також результатом суспільного тиску – там також сумніваються у перемозі влади і не хочуть виявитися "крайніми".
Але, влада не готова до будь-яких поступок. Більш того, заяви деяких представників керівної партії лише переконують у тому, що курс на розрив із ЄС був обраний свідомо.
А одночасно влада розпочинає тиск на тих урядовців, які заявили про незгоду з рішенням про призупинення євроінтеграції. Це навіть не приховують.
Ще одна стратегія подальших дій "Грузинської мрії" – дискредитація протестів.
Нинішнє загострення у Грузії ставить Захід перед дуже складним вибором.
Вже за два тижні доведеться, не чекаючи звіту міжнародних спостерігачів щодо парламентських виборів, приймати непросте рішення – кого у Грузії вони вважають законною владою, а кого – самозванцями.
Президентка Грузії Саломе Зурабішвілі оголосила, що наразі є єдиним легітимним представником влади у країні – адже і парламент після нещодавніх виборів, і призначений ним уряд такими вважатися більше не можуть.
Докладніше – в матеріалі Юрія Панченка Тбілісі розпочинає революцію: що може забезпечити перемогу прозахідних протестів у Грузії.