Чи перемагають протестувальники у Грузії і що вже незабаром може змінитися

Редактор "Європейської правди" Юрій Панченко поговорив з грузинським політологом, експертом Georgian Strategic Analysis Center Гелою Васадзе про протести у Грузії.

Наскільки великі шанси на перемогу нинішніх грузинських протестів? І якою є загалом ситуація у Грузії?

Радимо подивитися відеоверсію інтерв'ю з ним. А ключові тези грузинського політолога – у матеріалі Російські інструктори та альтернативний центр влади: погляд з Тбілісі на протести у Грузії. Далі – стисла версія матеріалу. 

Коли протести проти фальсифікації виборів не привели до успіху, а накопичений протестний потенціал так і не було реалізовано, рішення "Грузинської мрії" заморозити переговори з ЄС, на перший погляд, здається нелогічним.

Навіщо в такій ситуації йти на загострення? Цьому є два можливих пояснення.

Існує версія, що влада просто образилася на нещодавнє рішення Європарламенту (який закликав провести перевибори і запровадити санкції проти ключових персон партії влади. – Ред.).

Друга версія: влада спеціально пішла на цей крок, щоб спровокувати насильство і придушити громадянське суспільство, політичні партії та громадянські свободи.

Тим часом протестувальники поступово пристосовуються до протистояння з поліцією, даючи їй менше можливостей діяти некоректно.

Одночасно намагається адаптуватися до нової ситуації і поліція.

Державний апарат загалом усе ще підтримує владу.

Не можна сказати, що він посипався, проте ерозія вже відбувається.

Що стосується силових структур, то там поки що зафіксовано лише поодинокий випадок звільнення на знак протесту.

Ті (поліцейські та спецпризначенці. – Ред.), які зараз перебувають на проспекті Руставелі, більшість із них – це новонабрані "тітушки", які просто пройшли прискорений курс підготовки на військовій базі "Вазіані".

І як кажуть злі язики, чого я не можу ні підтвердити, ні спростувати, нових "поліцейських" у Вазіані натаскують російські інструктори.

Є сигнали, що в центральних відділеннях поліції відмовилися приймати затриманих, оскільки ті були побиті. Зрештою їх змушені були відвезти в інші ізолятори, а деяких довелося везти в лікарні.

Аналогічна ситуація з армією, яка дуже незадоволена владою.

Причина дуже проста: серед військових фактично неможливо знайти прихильників РФ.

Зрозуміло, що армія зберігає лояльність владі, тому що це силова структура. Але в разі, якщо влада стрілятиме в простих громадян, ця лояльність може зникнути.

Багато грузинів вірять у те, що в разі, якщо революція переможе, Росія почне бойові дії. Однак це не питання віри, це питання знання.

До прямої військової агресії Росія не готова. Ба більше, я не думаю, що у Росії є додаткові військові сили, які вона може перекинути на Грузію.

Принципово важливою є позиція західних країн.

Тому що якщо Захід визнає ці вибори і скаже "Грузинській мрії" – окей, хлопці, ви такі погані, але ми вас приймаємо такими, якими ви є, – у протестів не буде можливості розвиватися далі.

Зокрема, держапарат, побачивши таку позицію Заходу, хіба він буде готовий перейти на бік альтернативного політичного центру? Звісно ж, ні.

Каталізатором протестів можуть стати президентські вибори, заплановані на 14 грудня. А президентка Саломе Зурабішвілі може стати альтернативним центром тяжіння для держапарату.

Докладніше – у матеріалі Російські інструктори та альтернативний центр влади: погляд з Тбілісі на протести у Грузії.