Якою має бути державна стратегія відносин із українською діаспорою

У серпні Київ анонсував створення нового міністерства, яке опікуватиметься відносинами з українською діаспорою, – Міністерства національної єдності України.

За словами прем’єра Дениса Шмигаля, серед головних завдань міністерства – формування стратегії, як повернути українців жити і працювати в Україну.

Про те, чи реалістичне це завдання і чи варто заради цього створювати ціле міністерство, читайте в статті журналістки (Варшава) Олени Бабакової Міністерство діаспори: чому треба говорити не тільки про повернення українців. Далі – стислий її виклад. 

Варто визнати, що профільне міністерство діаспори є практикою скоріш для африканських та близькосхідних країн.

У країнах ЄС відносини з діаспорою – це зазвичай частина обов’язків МЗС (що логічно, бо стрижень цих відносин – це справні консульські послуги).

Натомість у випадку України проблема не в назві чи самому факті створення окремої урядової інституції, а в тому, що її функціонал збираються формувати на підставі хибних засновків.

По-перше, політика повернення (рееміграції) не може бути основою відносин з діаспорою. Бо більшість українців – треба озвучити цю незручну правду – не повернеться.

Це не означає, що не треба мати програм повернення, просто треба на старті погодитися з їх обмеженою ефективністю. Вони не є і не можуть бути основою діалогу з українцями за кордоном. 

По-друге – і тут чергова незручна правда – Україна будуватиме політику щодо діаспори не з рівня довіри нуль, а з рівня довіри мінус. 

Я живу в Польщі вже 16 років. За цей час в Україні змінилися чотири президенти, Росія анексувала Крим, розпочала війну на Донбасі та повномасштабне вторгнення, планету вразила пандемія COVID, Трамп побув президентом США, перестав бути президентом США, знову буде президентом США. 

Але дещо так і не змінилося: політика України щодо діаспори. 

Нереально потрапити на консульський прийом та без послуг перекупників отримати базові консульські послуги, суперобмежена можливість взяти участь у виборах за кордоном, відверто образливі заяви українських топ і не топпосадовців щодо діаспори, загалом погана комунікація з діаспорою. 

Якщо не повернення, то чим діаспора може бути корисною Україні? 

Українці мають говорити про Україну в іноземних медіа. 

Можна розвивати український бізнес за кордоном та популяризувати бренди українського бізнесу як якісних виробників товарів та послуг.

Нарешті, українці за кордоном можуть обирати на високі посади проукраїнських політиків. 

І щоб обирати цих політиків, українські мігранти мають ставати громадянами тих країн, куди вони переїхали.

Українська діаспора буде кориснішою Україні тоді, коли буде не менше, а більше інтегрована у суспільства та країни, що їх приймають. 

Ефективна інтеграція не означає відмови від зв’язків з Україною та української ідентичності.

Створення такого українського нетворку, який розуміє свою силу, впливи, є скоординованим та утримує культурні зв’язки з Україною – це реальна мета.

А масові повернення – це зачакловування реальності, провокування відчуження в тих, хто не стане повертатися, та обмеження впливу на українську агенду в країнах, що їх приймають.

Докладніше – в матеріалі Олени Бабакової Міністерство діаспори: чому треба говорити не тільки про повернення українців.