Чи зможе "балканський Трамп" знову очолити Хорватію і які це може мати наслідки для України

У неділю, 12 січня, в Хорватії відбудеться другий тур виборів президента держави.

За результатами першого туру, що пройшов 29 грудня, чинний проросійський президент Зоран Міланович отримав аж 49,09% і ледь не здобув остаточну перемогу.

На перший погляд, такі розклади першого туру не залишають місця для інтриги – шанси опонента Мілановича на перемогу видаються відверто мізерними.

Про передвиборчу кампанію в Хорватії, про шанси на перемогу проєвропейського політика та можливі наслідки результатів виборів, читайте в статті кандидата історичних наук, експерта із Західних Балкан Володимира Цибульника Удар по проукраїнській Хорватії: чи призведуть президентські вибори до розвороту країни. Далі – стислий її виклад. 

З одного боку, в очікуваній перемозі чинного президента Зорана Мілановича немає нічого дивного. У Хорватії з п’яти президентів двоє обиралися на другий термін.

З іншого – його опоненту Драгану Приморацу з Хорватської демократичної співдружності (ХДС) не змогла допомогти не тільки потужна партія, а й те, що на виборчу кампанію він витратив в чотири рази більше грошей.

Місцева преса пише, що Приморац отримав майже половину суми від спонсора або спонсорів зі США (де він раніше тривалий час працював), а ось Мілановичу гроші нібито надіслав невідомий "російський олігарх".

При цьому кампанія чинного президента не містила якихось сенсацій.

Його виступи залишалися простими, часом грубими, зрозумілими звичайному виборцю, некоректними та іноді образливими стосовно конкурента.

Політичні заяви чинного президента щодо ЄС, НАТО, підтримки України ставали все більш тотожними риториці новообраного президента США, як і стиль виступів, за що його почали називати "балканським Трампом".

У більш складній позиції опинився Драган Приморац. Все-таки 20% у першому турі – не та кількість голосів, яка дає надію на перемогу.

У Хорватській демократичній співдружності декілька днів після першого туру царювала паніка, аж до закликів покинути Примораца, оскільки його поразка сприйматиметься в суспільстві як поразка ХДС і особисто прем'єр-міністра Андрея Пленковича.

Дійсно, кандидатура Примораца виявилася не дуже вдалою. Втім, проблема не обмежується лише невдалим вибором кандидата.

Варто зазначити, що прем’єр Пленкович ще задовго до виборів відчув у суспільстві незадоволення тривалим перебування при владі ХДС, яке супроводжувалося корупційними скандалами навколо партії.

Але розгубленість минула швидко, та оговтавшись, партійці з новими силами взялися втілювати надзвичайні заходи та шукати нових голосів.

За непідтвердженою інформацією, з метою підтримки Примораца всіх членів ХДС зобов’язали під час голосування 12 січня привести з собою як мінімум трьох симпатиків кандидата.

Активізували роботу з лідерами правих партій, які були зняти з виборів на етапі реєстрації кандидатів.

Залишалася надія, що почувши з вуст Мілановича його різко критичні заяви на адресу ЄС та НАТО, інформацію про його добрі відносини з одіозним лідером боснійських сербів Мілорадом Додіком, виборці, які занепокоєні ризиком зміни зовнішнього курсу Хорватії, але не голосували у першому турі через претензії до ХДС, все ж прийдуть на дільниці та віддадуть свої голоси Приморацу.

Суто формально, незалежно від прізвища переможця у другому турі, докорінних змін ані у внутрішній, ані у зовнішній політиці очікувати недоречно, оскільки президент Хорватії – фігура протокольна.

Однак насправді не все так просто.

По-перше, у разі перемоги Мілановича буде збережене руйнівне для країни протистояння між президентом та прем’єр-міністром. А лінією розколу у внутрішній політиці залишаться питання впливу на армію та спецслужби.

А по-друге, збережеться конфлікт між президентом та урядом щодо підтримки України.

Докладніше – в матеріалі Володимира Цибульника Удар по проукраїнській Хорватії: чи призведуть президентські вибори до розвороту країни.