Чому приєднання Гренландії до США – не маячня Трампа, а сценарій подій, та що буде з Канадою

Дональд Трамп ще не повернувся до Білого дому, але вже встиг шокувати всіх своїми зовнішньополітичними планами, як-от заявами, що Данія має поступитися та віддати Сполученим Штатам Гренландію, адже це потрібно "з безпекових міркувань".

А ще Дональд Трамп висловлює претензії на Панамський канал, а також на сусідню Канаду – дружню до США державу та члена НАТО, по суті, заперечуючи незалежність своєї сусідки.

Такі заяви відверто лякають союзників Вашингтона. Європа не приховує свого здивування і обурення цим. 

Про те, яке продовження матимуть ці заяви Трампа і яку мету ставить майбутній президент США, починаючи конфлікт зі своїми сусідами та союзниками ще до вступу на посаду, читайте в статті Олега Павлюка та Сергія Сидоренка з "Європейської правди" Зробити Америку ще більшою. Чому "атака" на Канаду та Гренландію – не жарт, а стратегія Трампа. Далі – стислий її виклад. 

Агресивну риторику Дональда Трампа у зовнішній політиці не можна назвати аж зовсім несподіваною. 

Але зараз заяви майбутнього президента США набули зовсім іншої ваги не лише через те, що вони стали жорсткішими. 

Головна відмінність – те, що вони стали системними.

Перш за все, варто зауважити, що заяви Трампа цілком вписуються в його логіку суперництва та протистояння тим світовим гравцям, з боку яких він бачить економічну загрозу для США. На першому місці у цьому списку, з великим відривом від решти, стоїть Китай. 

І хоча найбільш прогнозованою рисою майбутнього президента США є його повна непрогнозованість, цілком реально проаналізувати реалістичність та вигідність для Трампа різних сценаріїв. Це є індикатором того, на чому Дональд Трамп може зрештою зупинитися.

З низки регіонів, щодо яких від Трампа лунають агресивні заяви, ми обрали два, розташовані у євроатлантичному просторі, тобто у зоні НАТО – це Канада та Гренландія, які Дональд Трамп обіцяє "приєднати" до США.

Тож, якими можуть бути мотиви заяв нового президента щодо них?

Спершу розглянемо найбільш прямолінійну версію: Трамп дійсно планує зробити те, про що говорить. Тобто заяви на кшталт "Канада має стати 51-м штатом США" буквально це й означають.

Приєднання до США нових штатів можливе, але стосовно Канади це – виключено.

Щодо Гренландії, яка є автономією у складі Данії, то рух до приєднання острова до складу США набуде змісту, якщо вона проголосить незалежність.

Серед причин Трампа підтримувати цей варіант: ресурси, історична спадщина його президентства, стратегічне розташування острову у протистоянні з Китаєм і РФ.

Якщо ж заяви Дональда Трампа не є буквальним відображенням його намірів, то вони цілком можуть бути елементом стратегії тиску та шантажу партнерів. 

Він не перший, хто вдається до такого підходу: вимагаєш наперед неможливого, потім змінюєш вимоги на високі, але реалістичні – і для партнера по переговорах це видається прийнятним компромісом. 

Щодо Канади це цілком може мати місце. Зрештою, риторика майбутнього президента стосовно держави-сусідки складається не з натяків про анексію, а з претензій щодо несправедливих умов двосторонньої торгівлі.

За риторикою Трампа можуть стояти й інші "прагматичні" аргументи, крім торгівлі. Наприклад, щодо підвищення витрат членів НАТО на оборону.

Насамкінець треба згадати і про достатньо нестандартну версію, яку, втім, не варто повністю відкидати – руйнування того світового порядку, який досі стримував дії Трампа.

Хай яким виявиться розвиток подій після 20 січня 2025 року, можна з певністю говорити, що заяви Трампа та його команди щодо Канади, Гренландії, Панами тощо вже нашкодили Україні. 

Більше пояснень – в матеріалі Олега Павлюка та Сергія Сидоренка Зробити Америку ще більшою. Чому "атака" на Канаду та Гренландію – не жарт, а стратегія Трампа.