Польща хоче стати новим лідером Європи. Чи це реальна задача та що це змінить для України
Не лише Україна, а й Європа загалом покладає великі сподівання на польське головування у ЄС.
Шість місяців на чолі Ради Євросоюзу – звісно, недостатній час для сталого успіху. Та надії, спрямовані ЄС на Польщу, не обмежуються цими рамками. Сподівання на Польщу відображають вакуум лідерства в Європі, який Варшава здатна і прагне заповнити, враховуючи зростаючу економічну та геополітичну проєвропейську позицію країни.
Втім, це збігається з періодом, коли Польща також переглядає ставлення до політики ЄС в кількох сферах: щодо оборони Європи, щодо розширення ЄС і щодо пріоритетності в ЄС "низьковуглецевої економіки".
Про те, як Польща планує вирішувати всі ці проблеми та чи обмежують вони її здатність до справжнього лідерства в ЄС, читайте в статті Пйотра Бураса і Міхала Матлака Польща на чолі ЄС: як Туск забирає у Німеччини роль лідера та що чекає на Україну. Далі – стислий її виклад.
Історія Європи пишеться сьогодні в Центральній та Східній Європі. Адже війна в Україні значною мірою визначатиме майбутнє континенту та його інтеграцію.
На Польщу покладаються сподівання, що вона заповнить прогалину в лідерстві, якого сьогодні так потребує ЄС.
Прогалина відчувається на тлі зміни ставлення інших країн до франко-німецького лідерства, навіть під час ухвалення рішень в ЄС. Сьогодні Німеччина може бути в меншості під час голосування в Раді ЄС (як у випадку з директивним рішенням щодо тарифів на китайські електромобілі).
Саме тому Польща вимагає місця за столом, де сидять "дорослі". Однією з сильних сторін Польщі є особиста позиція Дональда Туска, що має повагу у багатьох країнах ЄС.
Та поки що Веймарський трикутник з Францією та Німеччиною залишається найважливішим форматом міжнародної співпраці для Польщі, хоча ця співпраця стикається з багатьма проблемами – не в останню чергу через складнощі у франко-німецьких відносинах.
Польща перебирає на себе головування в Раді ЄС не лише у вирішальний момент для Європи, але й у ситуації, коли Польща також переоцінює свою європейську політику.
Перше – це оборонна політика ЄС, де зараз стрімко прискорюються зміни. Під впливом війни в Україні та перемоги Дональда Трампа в США зростає розуміння, що Європа має кардинально збільшити витрати на оборону і взяти на себе більше відповідальності за власну безпеку. Це особливий виклик для Польщі, традиційно скептичної до європейського виміру оборонної політики.
У питанні ролі ЄС у мирних переговорах і можливих гарантій безпеки для України, позиція Польщі полягає в тому, що найкращим рішенням було б запрошення України до НАТО.
Друге – це розширення ЄС, що знову на часі. Досі Польща завжди була прихильником вступу до ЄС нових членів. Але зараз вона також опинилася в ролі країни, яка особливо постраждає від потенційних наслідків розширення, що змушує Варшаву переглянути політику.
Та під час польського головування, ймовірно, для України все ж будуть добрі новини. Зокрема, відкриється перший кластер у переговорах (fundamentals), можливе відкриття кластера з питань зовнішньої та безпекової політики.
Третє – те, що пріоритетом ЄС стала "низьковуглецева економіка". Це створює особливі виклики для Польщі через її особливо високу залежністю від вугілля: у 2023 році понад 60% електроенергії в Польщі вироблялося з вугілля.
Докладніше – в матеріалі Пйотра Бураса і Міхала Матлака Польща на чолі ЄС: як Туск забирає у Німеччини роль лідера та що чекає на Україну.