Чи допоможе референдум президенту Сербії втриматися у влади

Сербський президент Александар Вучич хоче ініціювати референдум про довіру собі, вбачаючи у цьому інструмент для протидії масовим протестам, що вимагають його відставки.

Такий референдум виглядає дуже сумнівним з точки зору законодавства – відповідна норма була виключена з сербського законодавства близько 20 років тому. Однак це не заважає Вучичу час від часу підіймати цю тему – в тих ситуаціях, коли протести проти нього стають особливо потужними.

Про те, що задумав президент Сербії і хто його може врятувати, читайте в статті редактора "Європейської правди" Юрія Панченка Врятувати президента Вучича: навіщо лідер Сербії оголосив референдум про довіру собі. Далі – стислий її виклад. 

На чолі сербської влади Александар Вучич стоїть вже більш ніж 10 років – від квітня 2014 року як голова уряду, а з 2017 року – як президент.

За ці роки Сербія, хоч і залишається кандидатом у члени ЄС і навіть одним із лідерів євроінтеграції у регіоні, суттєво відійшла від європейських демократичних стандартів.

Як у 2022 році розповідали у сербській демократичній опозиції, за нинішньої влади Сербія опинилася за крок від того, щоб стати авторитарною країною.

Важлива складова успіху Вучича – те, що навіть за такої політики він залишався для Заходу компромісною фігурою. Він продовжував декларувати бажання вступити до ЄС, а також навряд чи наважиться відкрито воювати за Косово. 

А минулого року Вучич знайшов ще один аргумент, який робить нинішню владу безальтернативною для Заходу.

Цей аргумент – літій. Сербська влада планує розробляти родовище літію в регіоні Ядар, запросивши для цього британсько-австралійський гірничодобувний гігант Rio Tinto, а ключовим покупцем цього літію мала стати Німеччина. 

Проте, коли вже здавалося, що владі Вучича нічого не загрожує, сталося несподіване. 

"Чорний лебідь" для сербської влади прилетів 1 листопада минулого року. Цього дня в місті Новий Сад на півночі країни обвалився дах залізничного вокзалу, що забрало життя 15 осіб.

Ця трагедія виявилася символічним результатом правління Вучича – вокзал, побудований 1964 року, вирішили реконструювати в рамках китайської ініціативи "Один пояс, один шлях".

Ця трагедія попервах виглядала такою, що може мати лише обмежені політичні наслідки.

Проте трагедія призвела до масштабних протестів – спочатку в місті Новий Сад (де справа навіть доходила до штурму мерії), а згодом – у столиці.

Трагедія в Новому Саді несподівано дала старт масштабним студентським протестам, до яких сербська влада не була готова. Ці протести не мають лідерів – нема з ким домовлятися і кого дискредитувати. Студенти не бояться ані сутичок із поліцією, ані погроз з боку керівництва навчальних закладів.

А на додачу студентські протести мають більшу суспільну підтримку, аніж заходи "традиційної" опозиції.

Це стало остаточно зрозуміло після публікації на початку січня сербською неурядовою організацією "Центр досліджень, прозорості та відповідальності" (CRTA) даних опитування, згідно з яким нинішні протести підтримують 61% громадян Сербії.

І саме це дослідження і стало формальним приводом для президента Сербії оголосити референдум про довіру собі.

Попри те, що опозиція відмовляються брати участь у цій кампанії, президент Вучич заявляє, що референдум буде проведений "так чи інакше".

Референдум про довіру із вдалим для Александара Вучича результатом здатний посилити позиції сербської влади у протистоянні з протестувальниками.

Однак навряд чи цей ефект буде довгостроковим. В значної частини суспільства є відчуття, що ситуація у країні йде в неправильному напрямку.

При цьому, визнаючи, що він має лише консультативний характер, президент обіцяє, що у разі негативного для себе результату піде у відставку вже наступного дня, адже "хоче бути при владі, поки має довіру народу".

Докладніше – в матеріалі Юрія Панченка Врятувати президента Вучича: навіщо лідер Сербії оголосив референдум про довіру собі.