Чому проєкт видачі паспортів не став проривом для білоруської опозиції

26 січня має розпочатися прийом заявок на отримання "паспорта Нової Білорусі".

Цей документ, створений білоруськими опозиційними силами, має стати альтернативним інструментом легалізації для білорусів в Європі.

Запуск паспорта міг би стати проривним проєктом білоруських демократичних сил, збільшивши політичну суб’єктність демократичного руху. Однак на даному етапі ініціатива стикнулася зі шквалом критики та серйозними проблемами. 

Докладніше – в статті Павла Радя та Ярослава Чорногора з Ради зовнішньої політики "Українська призма" Паспорти в обхід Лукашенка. Чи став успіхом наймасштабніший проєкт білоруської опозиції. Далі – стислий її виклад. 

Вперше проєкт паспорта було презентовано в серпні 2023 року з планом видачі перших паспортів вже на початку 2024 року.

Однак вже на етапі реалізації виникло декілька труднощів.

Спершу сильно змістилися терміни повноцінного запуску проєкту, а влітку 2024 року Павел Латушко, представник Об’єднаного перехідного кабінету (ОПК, протоуряд білоруських демократичних сил) з питань транзиту влади, заявляв про те, що проєкт "підвисає" через відсутність готового екземпляра та через проблеми з визнанням такого документа на рівні держав-членів ЄС.

Згодом виник скандал навколо підрядника.

Як з’ясувалося, литовське підприємство, яке мало займатися друком паспортів, було пов’язане з "гаманцем" Александра Лукашенка Віктором Шевцовим, а за самою компанією тягнувся шлейф корупційної діяльності.

Третім серйозним викликом стала відставка представника з міжнародних справ ОПК Валерія Ковалевського, який був ідейним натхненником проєкту та відповідав за його реалізацію.

Відтак після відставки Ковалевського змінився склад команди, яка працювала над проєктом, а очільником ініціативи був призначений литовець Марус Гуделайтіс.

Початок прийняття заявок на отримання "опозиційного" паспорта збігся з днем "президентських виборів" у Білорусі.

І це явно не випадково, бо запуск паспорта став однією з відповідей демократичного середовища Лукашенку.

"Це не лише символічний, а й реальний сертифікат, хоча він поки що непридатний для міжнародних поїздок. Звісно, ​​наша мета – щоб цей документ міг замінити паспорт іноземця, використовуватися для подорожей, а також замінити протерміновані паспорти при поданні документів на легалізацію, наприклад. Протягом цього року ми будемо додавати до паспорта певний функціонал", – запевняє радник Світлани Тихановської Франак Вячорка. 

Втім, цей проєкт досі має низку серйозних проблем, які пов’язані з реалістичністю його повноцінного впровадження та політичною волею інших країн.

Найочевиднішим питанням залишається функціонал документа.

Швидше за все, навіть у разі успішного завершення переговорів з іншими країнами можливості власників паспортів у кожній країні відрізнятимуться, а відтак "паспорт Нової Білорусі" не зможе повністю замінити документи державного зразка, монополія на видачу яких залишається в руках режиму Лукашенка.

Проте ще більш нагальним питанням для пересічного білоруса є безпека персональних даних. Адже режиму Лукашенка раніше неодноразово вдавалося отримати доступ до чутливої інформації.

Від самого початку існувала дуже невелика ймовірність того, що "паспорт Нової Білорусі" одразу ж стане повноцінною заміною для документів офіційного зразка, монополію на які зберігає режим Лукашенка.

Малоймовірно і те, що білоруським демократичним силам вдасться протягом наступних місяців досягнути значного прориву, поки у питаннях документів взаємодія відбувається лише з офіційним Мінськом.

Провал проєкта може поставити під сумнів подальші перспективи білоруської опозиції на чолі зі Світланою Тихановською. 

Докладніше – в матеріалі Павла Радя та Ярослава Чорногора Паспорти в обхід Лукашенка. Чи став успіхом наймасштабніший проєкт білоруської опозиції.