Як і чому Грузію принизили у Страсбурзі та "вигнали" з ПАРЄ

У середу надвечір, після трьох днів гарячих дебатів, Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) покарала грузинську делегацію за те свавілля, яке коїть чинна грузинська влада – включно з фальсифікацією виборів, придушенням протестів і довільними виборами.

Ухвалене рішення, втім, стало компромісним.

Провладним депутатам з Грузії надали право працювати у ПАРЄ, але під санкціями та з дуже урізаними правами. 

Керівниця парламентської делегації Грузії Тея Цулукіані заявила про "вихід з ПАРЄ". При цьому, країна планує співпрацювати з Радою Європи. 

Докладніше про те, як покарали Грузію, читайте в статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка (зі Страсбурга) Звільнення політв'язнів та перевибори у Грузії: пояснюємо плюси та мінуси рішення ПАРЄ. Далі – стислий її виклад.

Як відомо, ПАРЄ не має впливу на торгівлю або фінансові послуги, тож може здійснювати тільки політичний тиск.

Мета санкцій проти Грузії – зробити так, щоби підсанкційна держава відчула обмеження прав або навіть приниження.

І заходи щодо Грузії з цим чудово справляються. Якщо спрощено, то грузинам дозволили лише виступати на сесіях, голосувати (і то, крім рішення щодо Грузії), а також спілкуватися з колегами.

Настільки широкі обмеження є дійсно принизливими.

В осяжному минулому такі санкції застосовували лише до росіян у 2014-15 роках, і тоді вони на знак протесту щоразу йшли з ПАРЄ.

Ще одна дуже важлива деталь рішення: визнання того, що у Грузії є політв’язні. Тут до Грузії виставлена чітка вимога: звільнити всіх політичних в’язнів до квітневої сесії 2025 року.

Але головна "фішка" рішення ПАРЄ – це вимога про нові парламентські вибори.

ПАРЄ визначила, що "з політичного глухого кута, коли у Грузії є провал довіри між владою та громадянським суспільством… можна вийти лише через організацію нових справді демократичних парламентських виборів… якщо ці парламентські вибори проходитимуть під суворим міжнародним спостереженням".

Тобто цей шлях визначений як безальтернативний для Грузії.

Крім того, у вимозі ПАРЄ йдеться про дуже швидкий початок процесу. Ще до квітня, тобто протягом трьох місяців, ПАРЄ має формально розпочати передвиборчі процеси, і це визначене одним з індикаторів, відповідно до яких на квітневій сесії асамблея вирішуватиме, що робити з Грузією далі.

Та чи планують грузини виконувати ці вимоги? Однозначно, ні.

Втім, не варто закривати очі і на негативні наслідки цього рішення ПАРЄ.

Проблема у тому, що навіть тимчасове визнання їхніх повноважень означає, що ПАРЄ визнала повноважність та легітимність нового грузинського парламенту. Навіть попри те, що у його складі немає жодної з опозиційних партій за які голосували громадяни. І навіть попри те, що правляча партія відібрала одне з місць у делегації до ПАРЄ, зарезервованих для опозиції.

Новий грузинський парламент, по суті, завдяки рішенню ПАРЄ пробив міжнародну блокаду і суттєво підважив усі подальші сумніви у його легітимності. 

Грузія вже заявила, що йде з Парламентськрї асамблеї Ради Європи, але продовжить співробітництво з Радою Європи. 

Докладніше – в матеріалі Сергія Сидоренка (зі Страсбурга) Звільнення політв'язнів та перевибори у Грузії: пояснюємо плюси та мінуси рішення ПАРЄ.