Як ультраправі йдуть до влади в Австрії і чим це загрожує Україні

За майже 100 днів Австрія пройшла шлях від одного політичного землетрусу до іншого. 

Наприкінці вересня вперше в історії країни парламентські вибори виграли відверті "друзі Путіна" – Австрійська партія свободи. Тоді здавалося, що найгіршого вдалося уникнути – коаліцію мали створити без радикалів. 

Проте ця спроба провалилася.

Чинний канцлер Карл Негаммер, який очолював коаліційний процес, оголосив про свою відставку з посади глави уряду і лідера партії. 

І тепер ультраправі отримали реальний шанс очолити уряд.

Про успіхи ультраправих Австрії та ризики для України, які несе поява відкрито проросійського керівника уряду у державі-члені ЄС, читайте в статті журналістки "Європейської правди" Христини Бондарєвої Австрійська катастрофа: чому ультраправий противник України може очолити уряд країни. Далі – стислий її виклад. 

Австрійська партія свободи, заснована колишніми націонал-соціалістами у 50-х роках минулого сторіччя, за час свого існування вже не раз була членом уряду, та завжди – лише у ролі молодшого коаліційного партнера.

Але цього разу все інакше. На виборах 29 вересня Партія свободи перемогла з історичним успіхом, отримавши рекордні 57 мандатів (+26 у порівнянні з виборами 2019 року), та відсунула на друге місце керівну Австрійську народну партію канцлера Карла Негаммера. Партія глави уряду втратила 20 місць – отримали 51 мандат.

На третьому місці опинилась інша впливова протягом минулих десятиліть партія – соціал-демократи з 41 мандатом. На четвертому місці були ліберали з NEOS (18 мандатів).

Коаліцію мали сформувати "народники", соціал-демократи і ліберали. Але, кількамісячні переговори, як багато хто і передбачав, провалилися.

Канцлер Негаммер минулого тижня заявив не тільки про кінець коаліціади, а й про складання своїх повноважень з посади лідера партії і глави уряду.

Новий лідер консерваторів Крістіан Штокер, що замінив Карла Негаммера, оголосив про готовність прийняти запрошення ультраправої Партії свободи до коаліційних переговорів. Це ознаменувало розворот курсу партії на 180 градусів і порушення ключової передвиборчої обіцянки значної частини партійців.

Тож хоча коаліційні перемовини "народників" та Партії свободи поки офіційно не почалися, цей сценарій наразі є найбільш вірогідним – хоч він далеко не приречений на успішний фінал, попри більшу подібність економічних програм.

Між партіями є чимало розбіжностей. Та головним яблуком розбрату між потенційними союзниками є політика щодо ЄС та України. 

Партія свободи скептично ставиться до Євросоюзу і хоче його реформувати. 

Лідер ультраправої партії Герберт Кікль як учасник самітів ЄС буде голосувати за те, які рішення Євросоюзу підтримує Австрія, у тому числі щодо України.

Дотепер позиція Відня була проукраїнською.

Кікль натомість хоче "негайного припинення" бойових дій (навіть ціною українських інтересів), звинувачує США та ЄС у розпалюванні війни, вимагає скасування санкцій проти Росії й відновлення енергетичної співпраці з нею. 

Те, як щодо російсько-української війни себе поводить Віктор Орбан, за канцлера Кікля віддзеркалиться в Австрії. 

Якщо ж коаліційні перемовини і цього разу зазнають невдачі, в Австрії продовжиться період політичної нестабільності. 

Потенційні нові вибори можуть або продовжити кризу урядування, або ще більше посилити позиції ультраправих.

Докладніше – в матеріалі Христини Бондарєвої Австрійська катастрофа: чому ультраправий противник України може очолити уряд країни.