Як Трамп запустив маховик переговорів про мир і що вимагає від України

Тижні непублічної роботи адміністрації Дональда Трампа на російському треку принесли перші публічні результати. І схоже, що для європейських столиць вони стали якщо не вибухом бомби, то холодним душем.

Дональд Трамп остаточно порушив неписане табу американської зовнішньої політики останніх трьох років. 12 лютого він провів розмову з господарем Кремля Владіміром Путіним, а разом з тим і зруйнував непохитний принцип "нічого про Україну без України".

Трамп запровадив нову реальність, у якій Україна стрімко втрачає суб’єктність.

Він поставив Зеленського перед фактом, що переговорний процес уже розпочався. І Україна увійшла в нього точно не "з позиції сили". 

Про обриси "мирного плану", який, імовірно, бачить Вашингтон, читайте в статті журналіста "Європейської правди" Олега Павлюка "Мир" з Україною без України: про що домовилися Трамп і Путін та що це змінює на практиці. Далі – стислий її виклад. 

Першому з грудня 2021 року офіційному контакту президента США з російським лідером передував обмін ув’язненими: американського шкільного вчителя Марка Фогеля обміняли на підприємця та кіберзлочинця Александра Винника. 

Цей обмін, схоже, довів Трампу ефективність спецпредставника Трампа з Близького Сходу Стівена Віткоффа, якого він за кілька тижнів до того непублічно попрохав налагодити контакти з росіянами. 

Телефонна розмова президента США з господарем Кремля 12 лютого не стала аж зовсім несподіваною – зрештою, сам Трамп не раз казав, що хотів би пошвидше її провести. Так само, як наміри Трампа не просто поговорити, а й зустрітися з Путіним у Саудівській Аравії.

Але що саме хотіла показати цим кроком американська сторона?

Судячи з публічних заяв, головною метою Трампа була демонстрація того, що він (на відміну від Байдена) готовий говорити з Путіним про "завершення війни" в Україні – і, що не менш важливо, Путін теж готовий говорити з ним.

Інша річ, що тоді йшлося про переговори на умовах США та про поступки росіян.

Прикметно, що у пості про розмову з Путіним ніяких червоних ліній для завершення війни американський президент не озвучив – і це ще один розрив із політикою попередників-демократів.

Ба більше, його пост містить натяк на те, що США готові повернутися до нормальних відносин з Росією.

А от щодо червоних ліній для України, то новий очільник Пентагону Піт Гегсет, уперше прибувши до Брюсселя для участі в "Рамштайні", одразу ж озвучив американські навіть не позиції, а вимоги щодо "мирного врегулювання": повернення до кордонів до 2014 року і членство в НАТО – нереалістична мета України. При цьому, не виключив майбутнього членства України в Альянсі в принципі.

Натомість, за словами Гегсета, "переговорне врегулювання" щодо України має бути підкріплене боєздатними європейськими та неєвропейськими – у жодному разі не американськими – військами. Вони повинні бути розгорнуті як частина місії поза межами НАТО і не підпадати під дію статті 5, а також має бути забезпечений надійний міжнародний нагляд за лінією зіткнення. 

Дональд Трамп свідомо запустив маховик "мирного процесу" стосовно України, коли, схоже, бачення його адміністрацією фінальних параметрів цього процесу ще остаточно не сформоване – цю тезу підтверджують і численні офіційні заяви, і співрозмовники "ЄвроПравди", повідомлені про перебіг дискусій у Вашингтоні.

Однак за останню добу баланс суттєво змістився не на користь українських інтересів. 

Тож зараз задача і України, і її європейських друзів, які загалом готові взяти на себе більшу роль у підтримці України, – змінити наратив переговорів. І якнайшвидше – доки у цьому лишається практичний сенс.

Докладніше – в матеріалі Олега Павлюка "Мир" з Україною без України: про що домовилися Трамп і Путін та що це змінює на практиці.