Чому США відвертаються від Європи і як Україні укласти прийнятну угоду про надра

Україна поволі втрачає США як безпекового партнера; цей процес треба розтягти якомога на довше, але зупинити його не вийде.

Усвідомити це необхідно якнайшвидше. І українському суспільству, і владі – щоб уникнути ще більших помилок, ніж ті, які вже відбуваються.

Це особливо важливо в контексті американсько-української угоди про надра. Щоб ми не опинилися у ситуації, коли у безпековому плані США підуть (а це станеться!), але перед цим обтяжать Україну односторонніми зобов’язаннями. Така угода нам точно не потрібна.

Про нову політику США і те, як має діяти Україна, читайте в статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Вижити в епоху Трампа. Чому палають відносини зі США та що варто робити Україні. Далі – стислий її виклад. 

Ще під час першого президентського терміну Дональда Трампа, а потім за президентства Джо Байдена, США дедалі більше почали зміщувати фокус уваги з Європи і Росії на Китай. Саме китайська політика стала тим, що формує основу ухвалення рішень у Вашингтоні.

Те, що США в осяжній перспективі хочуть піти з Європи та покласти на європейські держави їхній захист – взагалі не є несподіванкою, про це йдеться останні вісім років. І навряд чи це зміниться згодом.

Другий термін Трампа спричинив тектонічний зсув за швидкістю, формою та глибиною проведення змін, але не за їхнім напрямком.

Це нарешті починають розуміти ключові європейські столиці. Але це, схоже, досі не до кінця усвідомлюють у Києві.

"Ідеальний шторм", який відбувається зараз в американсько-українських відносинах, не лишив байдужим нікого, і це доволі природно. Коментарі та заяви, що лунають від президента США та представників його команди, є принизливими не лише особисто для Володимира Зеленського, а й для України в цілому.

А на додаток Україна має всі підстави для розчарувань не лише через заяви, а й через окремі дії американського президента.

Легітимізація Путіна. Переговори з Росією без урахування позиції Києва. Нав’язування Україні кабальної редакції договору про надра. 

Щодо усіх неправдивих заяв Дональда Трампа є вдосталь контраргументів, але на це не треба реагувати.

Президент Зеленський вже припустився помилки, коли у четвер розпочав заочну полеміку з американським колегою, але це лише підняло градус протистояння і не дало жодних бонусів.

Це не означає, що Україна має перестати відстоювати свій інтерес у діалозі з США. Навпаки, це необхідно робити. І тут – якщо йдеться не про публічну активність, а про переговори – у США цінують силу.

Заяви Зеленського, звісно ж, були не єдиним чинником, який викликав фонтан емоцій та некоректних заяв від Трампа і його адміністрації.

Весь цей обмін відбувався на тлі першої невдачі Трампа на українському треку з часів його інавгурації: не підписання Україною кабальної для неї версії угоди про природні ресурси.

І варто готуватися до нових кампаній тиску з боку США.

Але є червоні лінії, які точно не можна перетинати. 

Категорично неприпустимо, щоби прибуток від спільної розробки українських надр йшов на відшкодування американської безповоротної допомоги, яку Україна отримала за останні три роки.

Другу червону лінію оголосив Зеленський у Мюнхені: президент наполягає, що навіть у формі меморандуму договір з США має містити безпекові гарантії.

З огляду на те, що за будь-якого розвитку подій – з американським бізнесом у видобутку або без нього – для України дедалі важливішими будуть відносини з Європою, є ще одна червона лінія. Подібні економічні угоди не можуть бути укладені принаймні без консультацій з Євросоюзом щодо їхньої відповідності нашому членству в ЄС. 

Докладніше – в матеріалі Сергія Сидоренка Вижити в епоху Трампа. Чому палають відносини зі США та що варто робити Україні.