Як грузинська влада посилює тиск на журналістів і куди веде її політика

З осені 2024 року у Грузії безперервно тривають протести.

Тим часом у країні швидко закріплюється авторитаризм, дії влади нагадують сталінські репресії. 

За словами грузинської журналістки і редакторки в InZeitung Freiburg Кетеван Бахії, доходить до того, що журналістів штрафують фактично за виконання їхньої роботи.

Про те, як грузинська влада намагається приборкати протести, бореться з журналістами, і куди веде її політика, читайте в колонці Бахії Журналісти під тиском терору: як влада Грузії бореться зі свободою слова. Далі – стислий її виклад. 

Авторка колонки нагадує, що у жовтні 2024 року "Грузинська мрія" – партія влади, очолювана з 2012 року олігархом (ім’я якого навмисно не згадується), – захопила владу шляхом масових фальсифікацій на виборах, щоб продовжити своє однопартійне правління та зміцнити зв’язки з Росією, замість того щоб розірвати їх.

"Єдиною перешкодою для цього стала громадянська спільнота – освічені, сміливі, віддані своїй країні та свободі люди, які вимагають повернення своїх голосів і наполягають на нових виборах", – зазначає Кетеван Бахія. 

Протести посилилися після 28 листопада, коли влада Грузії офіційно заморозила партнерство з ЄС. 

Але досі жодних поступок грузинська влада так і не зробила, констатує редакторка в InZeitung Freiburg. 

За її словами, роки правління "Грузинської мрії" дозволили партії повністю підпорядкувати судову систему, а судді тепер просто штампують незаконні обвинувачення.

Крім цього, додає авторка колонки, поліція переслідує активістів та журналістів. У випадку з ув’язненням відомої грузинської журналістки Мзії Амаглобелі – це не лише словесні приниження, а й фізичне насильство, яке залишається безкарним.

Ще один кричущий випадок – побиття журналіста Гурама Рогави, яке сталося в прямому ефірі під час жорстокого розгону мирної демонстрації. Він дивом вижив.

Або історія журналіста Васілі Іванова-Чіковані, ведучого громадського мовника. Він не лише висловив солідарність із Мзією Амаглобелі, а й насмілився відкрито конфліктувати з керівництвом телеканалу. В результаті його відсторонили від роботи.

18 мільйонів ларі (266 млн грн) – сума штрафів, накладених на мирних протестувальників.

Стандартний штраф за блокування дороги зріс до 5 тисяч ларі (близько 74 тис. грн) – це у 19 разів більше за прожитковий мінімум у Грузії.

Згідно з інформацією Грузинської хартії журналістської етики, 13 журналістів отримали такі штрафи просто за виконання своєї роботи.

Обшуки, фальсифікація доказів та інші форми переслідувань стали буденністю.

"Боріться, поки не пізно!" – таке повідомлення в середині січня надіслала грузинська журналістка Мзія Амаглобелі з в’язниці, розпочавши голодування.

Та чи не запізно вже запалити хвилю справедливості? 

"Запитувати, хто і коли проспав цей момент, вже надто пізно. Пропагандистська казка "Грузинської мрії" з її фальшивими акторами та теоріями змови приспала не лише політиків ЄС та США, а й 40% грузинського населення – хоча й з різних причин", – вважає Бахія. 

Вона додає, що "Грузинська мрія" майстерно використовує паніку, залякуючи людей перспективою так званого "другого фронту".

Але поки чинна влада вихваляється своїм "передбаченням майбутнього", країну через союз із Росією силоміць тягнуть у минуле.

Докладніше – в колонці Кетеван Бахії Журналісти під тиском терору: як влада Грузії бореться зі свободою слова.