Як президент Макрон вивів Францію із політичної кризи і чи надовго

5 лютого новий уряд Франції під головуванням Франсуа Байру пережив дві поспіль спроби винести йому вотум недовіри, і тим самим – добився схвалення за спецпроцедурою держбюджету на нинішній рік.

І хоча це далеко не остання спроба винести вотум недовіри уряду, ці голосування роблять вкрай малоймовірною реалізацію сценарію постійного хаосу, який намагається реалізувати ультраліва партія "Нескорена Франція".

Про те, як врятували новий уряд Франції і чи надовго, читайте в статті редактора "Європейської правди" Юрія Панченка Непомітна перемога Макрона: як Франція почала вихід із політичної кризи. Далі – стислий її виклад. 

Ситуація, коли у лютому Франція досі не має державного бюджету, є унікальною для цієї країни.

Причиною цього є відсутність у французькому парламенті більшості, на яку може покластися будь-який призначений президентом Макроном прем’єр-міністр.

2 грудня прем’єр Мішель Барньє пішов ва-банк, ухваливши за спецпроцедурою і закон про держбюджет в цілому, і пов'язаний закон про його соціальну складову.

4 грудня парламент схвалив відставку уряду Барньє – вотум недовіри, ініційований блоком лівих сил "Новий народний фронт" підтримала і ультраправа партія Марін Ле Пен "Національне об’єднання".

В ультралівій партії "Нескорена Франція", яка має найбільше мандатів у блоці "Новий народний фронт", не приховували: їхня мета полягає у винесенні вотуму недовіри будь-якому уряду, призначеному Емманюелем Макроном. Мета – відставка президента. 

Тож було очевидно, що цього тижня мала вирішитися і доля уряду Франсуа Байру, і, певною мірою, доля подальшого перебування на посаді президента Макрона.  

Ультраправе "Національне об’єднання" і соціалісти, які відкололись від блоку лівих сил "Новий народний фронт", знову вирішили не підтримувати відставку уряду. 

Саме позиція соціалістів виявилася визначальною у питанні схвалення бюджету та відставки уряду.

І саме розкол всередині "Нового народного фронту" є найбільшим успіхом президента Макрона. Та одночасно – гарантією подальшої роботи уряду Байру.

"Соціалісти зараз становлять центральний полюс у Національних зборах, оскільки нічого не можна зробити без них чи проти них ", – пояснює позицію своєї партії експрезидент Франції та нинішній депутат-соціаліст Франсуа Олланд.

На його думку, соціалісти свідомо "відкинули позицію "Нескореної Франції", де єдиною метою було блокування інституційного життя та провокування дострокових президентських виборів".

Замість цього соціалісти обрали "компроміс на користь французів".

Але і прем’єр Байру пішов на чималі поступки, щоб забезпечити лояльність соціалістів.

Отже, шанси ультралівих на відставку уряду на цьому етапі виглядають вкрай низькими.

Емманюелю Макрону вдалося розколоти "Новий народний фронт" і вивести звідти найбільш помірковану політичну силу.

І хоча соціалісти переконують, що залишаються в опозиції, однак точно не в такій непримиренній, як "Нескорена Франція". І це дає шанси уряду Байру пропрацювати до президентських виборів 2027 року. А президенту Макрону – зняти з порядку денного питання своєї відставки. 

Завершення політичної кризи у Франції – однозначний плюс і для України, адже проблеми вдома не будуть перешкодою для зовнішньополітичної активності Емманюеля Макрона.

Але й у тому, що на Францію чекає нова хвиля політичної кризи теж сумнівів немає. Ближче до виборчого 2027 року, чи то раніше?

Докладніше – в матеріалі Юрія Панченка Непомітна перемога Макрона: як Франція почала вихід із політичної кризи.