Яку Канаду залишив Трюдо і за що його критикують

П’ятниця 14 березня 2025 року стала останнім робочим днем Джастіна Трюдо на посаді прем’єр-міністра Канади.

Завершуючи своє понад дев'ятирічне правління (листопад 2015 – березень 2025), що стало одним з найдовших премʼєрств в історії Канади, Джастін Трюдо залишає складну спадщину, щодо якої ще не скоро з'явиться консенсус у суспільстві.

Про те, чим запам’яталася робота Джастіна Трюдо на посаді прем’єра Канади, читайте в статті проректора Українського католицького університету Дмитра Шеренговського Суперечливий Трюдо: чого досяг експрем'єр Канади і чи була достатньою допомога Україні. Далі – стислий її виклад. 

Перебування на посаді очільника уряду Джастін Трюдо розпочав із сильного мандата довіри – перемога лібералів у 2015 році була підсилена хвилею оптимізму. Протягом перших двох років його підтримка залишалася високою – у 2016–2017 роках приблизно 60% канадців схвалювали його діяльність.

Довгий час Трюдо сприймали як свіжу кров у канадській політиці, молоду харизматичну зміну після дев'яти років правління Стівена Гарпера, якому на той час було 55 років.

Прагнення до різноманіття стало одним з ключових напрямків політики уряду Трюдо. Він активно захищав права сексуальних меншин, офіційно вибачився за історичні несправедливості перед корінними народами і прийняв десятки тисяч біженців.

Проте до 2019 року цей імідж Трюдо почав тьмяніти – через невиконані обіцянки, як-от відсутність реформи виборчої системи, етичні скандали, як справа SNC-Lavalin, у якій Трюдо неправомірно тиснув на генпрокурора, та зростання регіонального невдоволення (так, політика щодо нафтопроводів відштовхнула Західну Канаду).

Це призвело до падіння його рейтингу до 40-45%, а ліберали втратили парламентську більшість на виборах у жовтні 2019 року, набравши лише 33% голосів (проти 39% у 2015 році), та змушені були формувати уряд меншості.

Боротьба з пандемією короткочасно повернула Трюдо підтримку.

Лібералам вдалося переобратися у 2021 році, але знову з відносною більшістю (близько 32% голосів) та урядом меншості у парламенті – фактично той самий результат, що й у 2019 році.

До кінця 2024 року близько двох третин канадців заявляли в опитуваннях, що настав "час для зміни" уряду. До 2025 року Трюдо став глибоко поляризаційною фігурою – улюбленцем одних за свої прогресивні цінності, але об’єктом зневаги для інших, які бачили в ньому елітарний символ Оттави.

У зовнішній політиці запобігання краху континентальної торгівлі стало одним із ключових досягнень Трюдо. 

Для цього канадському прем’єру довелося піти на деякі поступки США під час першого президентства Дональда Трампа – зокрема, частково відкрити захищений молочний ринок Канади для американських фермерів, – але йому вдалося зберегти вільний доступ Канади до її найбільшого експортного ринку. 

Після лютого 2022 року Трюдо став одним із найпалкіших адвокатів Володимира Зеленського на міжнародній арені. Він неодноразово подавав війну як боротьбу демократії проти авторитаризму, заявляючи: "Ваша боротьба – це і наша боротьба".

Попри значну підтримку, за яку українці будуть вдячні, Канада могла зробити більше для України. 

Але, мабуть, найбільш дискусійними залишаться наслідки економічної політики Трюдо.

Наприклад, рівень безробіття у 2025 році майже не відрізняється від показників 2015 року.

Правління Трюдо характеризувалося активною державною політикою зі значними видатками та наростанням дефіциту бюджету. Він відійшов від політики жорсткої економії свого попередника та щороку допускав бюджетні дефіцити, аргументуючи це необхідністю стимулювати зростання.

За його правління державний борг Канади зріс майже вдвічі – з $701 млрд до приблизно $1,35 трлн, значною мірою через пандемійні витрати.

Попри значні інвестиції, критики стверджують, що політика Трюдо не забезпечила довгострокового економічного прориву.

Порівняно зі Сполученими Штатами, Канада втрачала конкурентоспроможність.

Докладніше – в матеріалі Дмитра Шеренговського Суперечливий Трюдо: чого досяг експрем'єр Канади і чи була достатньою допомога Україні.