Чому протестує Туреччина і навіщо Ердогану арештовувати опозицію

Багатотисячні протести, заблоковані соцмережі та зупинений громадський транспорт – так виглядає сьогоднішній Стамбул.

Найбільше місто Туреччини охопили масштабні протести, старт яким дав арешт мера Екрема Імамоглу. Його звинувачують у корупції, а також у співпраці з терористами.

Тисячі протестувальників звинувачують президента Реджепа Таїпа Ердоган у намаганнях позбутися головного опонента на майбутніх президентських виборах. 

При цьому, за турецьким законодавством, ці вибори мають пройти аж у 2028 році. Більш того, Ердоган не матиме права брати в них участь.

Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос пояснив "Європейській правді", навіщо це гучне затримання проводити саме зараз, якими будуть його наслідки і що це все може означати для України. Його відповіді – у матеріалі Ердоган йде на загострення: як затримання лідера опозиції збурило Туреччину і що буде далі. Тут зібрали основні тези експерта.

Ключовим моментом у нинішніх діях турецької влади є праймериз від опозиційної Республіканської народної партії. Їхні результати мали бути оголошені 23 березня і, як очікувалося, мер Стамбула Екрем Імамоглу мав бути оголошений кандидатом у президенти.

Одна з причин того, чому праймериз відбуваються вже зараз (хоча вибори мають бути аж у 2028 році), – опозиція хоче підготуватися та мати час на розкрутку свого кандидата. 

Але є й другий момент: в опозиції хочуть бути готові на випадок, якщо влада оголосить дострокові вибори.

Така можливість існує, адже президент Ердоган прагне знайти можливість висунути свою кандидатуру знову. Влада може оголосити позачергові вибори, і на цій підставі обнулити нинішній термін Ердогана, адже він не досидів до кінця свого терміну, а тому має право ще раз балотуватися.

Як бачимо, влада сприймає праймериз опозиції дуже серйозно і діє на випередження. І при цьому діє одночасно у декількох напрямках: звинувачення Імамоглу у корупції; звинувачення у зв’язках з Курдською робітничою партією, яка має статус терористичної організації; позбавлення Імамоглу диплома про вищу освіту (згідно з конституцією президент Туреччини має бути з такою освітою).

Та і на додачу проти Імамоглу досі є відкрита справа про образу суддів – наразі вона перебуває на стадії апеляції і їй завжди можна дати хід.

В цілому арешт та можливий вирок Імамоглу має змусити Республіканську народну партію обрати іншого кандидата у президенти.

І тут фаворит очевидний – це мер Анкари Мансур Яваш, який є більш зручним опонентом для кандидата від влади.

Попри яскравість та масштаб нинішніх протестів, варто пам’ятати: Таксим (протести 2013 року) був масштабнішим, емоційнішим, але все одно не призвів до падіння Ердогана.

Якщо опозиційні партії очолять цей протест, відповідним чином створять організаційну структуру, забезпечать цей протест ресурсами – ось тоді він може стати проблемою для влади Ердогана.

А на додачу – втома суспільства від Ердогана посилюється.

Наразі Ердоган може протиставити цьому лише новий зовнішньополітичний успіх – зміну влади у Сирії. Але електоральний ефект сирійської перемоги може швидко розчинитися.

Ердоган нещодавно знову почав розмови, що Європі потрібна Туреччина і потрібно розблокувати переговори про вступ. Але чи зможе Європа заплющити очі на такі абсолютно безглузді кроки, як спроба позбутися Імамоглу? Заяви європейських країн щодо Імамоглу – дуже гострі та критичні.

На відміну від європейців, реакція США дуже беззуба – мовляв, ми не втручаємося у внутрішні справи, довіряємо правосуддю…

Опозиціонер Екрем Імамоглу є прихильником відновлення діалогу з ЄС. Але також він і толерантний до Росії. 

Та політику Туреччини щодо РФ та війни буде визначати внутрішній електорат.

Докладніше – у матеріалі Ердоган йде на загострення: як затримання лідера опозиції збурило Туреччину і що буде далі.