Як Трамп намагається "зламати" судову систему США і посилити свій вплив

Джеймс Боусберг – мабуть, в останні місяці жоден суддя у США не став таким популярним, як він.

Рішення федерального судді округу Колумбія оскаржити указ Дональда Трампа про депортацію десятків нелегальних мігрантів до Сальвадору накликало на нього хвилю критики з боку адміністрації США та її прихильників.

Події, що розгортаються довкола указу про депортацію, свідчать і про інший, глобальніший – та потенційно небезпечніший – тренд. Виконавча влада підійшла впритул до межі ігнорування судової.

Тим самим ставлячи під загрозу чи не всю систему стримувань і противаг, закріплену в Конституції США.

Про те, довкола чого розгорівся останній конфлікт між Трампом і судами та які це може мати наслідки, читайте в статті журналіста "Європейської правди" Олега Павлюка Трамп всемогутній: як президент США ламає опір з боку судової влади. Далі – стислий її виклад. 

Минулого тижня зі США до Сальвадору виконавчим указом депортували сотні іммігрантів, яких адміністрація Трампа назвала злочинцями. Серед них, за словами американської адміністрації, були члени венесуельської банди "Трен де Арагуа", яку, зокрема, підозрюють у вбивстві двох поліцейських у Флориді і яку Трамп оголосив іноземною терористичною організацією. 

Але раніше того ж дня, 15 березня, дві продемократичні неприбуткові організації подали позов до федерального суду Вашингтона, заявивши, що мають інформацію про можливу депортацію пʼятьох венесуельців, яких могли помилково віднести до "Трен де Арагуа".

І хоча суддя Боусберг одразу ж видав тимчасовий припис про призупинення депортації стосовно пʼятьох громадян Венесуели та призначив слухання на середину дня 15 березня, це не призупинило депортацію. 

Показово, що наступного дня президент Сальвадору (і союзник Трампа) Наїб Букеле прокоментував новину про припис суду призупинити депортації постом у Х: "Ой-ой… Надто пізно" – і смайликом, що сміється. Ба більше, пост поширив у себе державний секретар США Марко Рубіо.

А далі почалася справжня "заруба" між суддею та адміністрацією Трампа.

Наприклад, президент США відкрито закликав до імпічменту Боусберга (який – як і у випадку самого Трампа – вимагатиме двох третин голосів у Сенаті) та назвав його прикладом "радикального судді-лівака".

У рішенні про депортацію Трамп послався на Акт про іноземних ворогів 1798 року – він надає право в умовах воєнного часу або "вторгнення" на американську територію затримувати й депортувати іноземців виключно на підставі їхнього громадянства чи місця народження, тобто без рішення суду. Це ж сталося і у випадку з депортаціями до Сальвадору.

Вочевидь, саме "вторгнення" і є позицією Трампа, який не раз саме в таких термінах описував нелегальну міграцію. 

Можна заглибитись у подальші юридичні деталі, але позиція адміністрації Дональда Трампа лежить у зовсім іншій площині та ґрунтується на так званій теорії унітарної виконавчої влади (unitary executive), яка наділяє президента США винятковими повноваженнями у виконавчій сфері.

Коротко кажучи, у Трампа вважають, що суди не повинні обмежувати його повноваження у сфері виконавчої влади.

Інакше вони діють проти волі американського народу, який обрав його на виборах переважною більшістю голосів.

Хоча ситуація із суддею Боусбергом – не перша, коли адміністрація Трампа конфліктує із судами, вона ризикує ескалувати в значно більше загострення між гілками влади у США.

В нинішній адміністрації уже прямо кажуть, що виконувати рішення судів не обовʼязково, якщо вони суперечать політиці Трампа.

Тож видається, що повернення "здорового глузду" і боротьба з "лівацтвом" в адміністрації Дональда Трампа стали прикриттям для спроби посилити виконавчу владу за рахунок інших гілок влади – законодавчої та судової.

Докладніше – в матеріалі Олега Павлюка Трамп всемогутній: як президент США ламає опір з боку судової влади.