Чому Києву доведеться йти на "територіальний компроміс" – основне з інтерв’ю Петра Павела

Президент Чехії Петр Павел за професією – військовий. Генерал у відставці, він свого часу обіймав найвищу посаду у НАТО серед представників держав Центральної Європи – був очільником Військового комітету Альянсу.

Його прямі та занадто безкомпромісні, як для політика, заяви щодо України не раз викликали обурення і точно йшли проти мейнстриму.

Він є твердим прибічником допомоги ЗСУ. Саме Петр Павел почав публічно просувати так звану "чеську снарядну ініціативу", а зараз він, усупереч багатьом чеським урядовцям, каже про необхідність участі Чехії у миротворчій місії в Україні у рамках гарантій безпеки.

"ЄвроПравда" коротко поспілкувалася з Павелом у Києві перед завершенням його дводенного візиту до України. Пропонуємо вам відео розмови з українським озвучуванням, а також оригінальну, англомовну версію. Текстова версія розмови – в матеріалі Гарантії для України, межа поступок та загроза війни проти НАТО: інтерв’ю президента Чехії. Далі – основні тези чеського президента. 

Для всіх очевидно: для Європи немає більшого джерела загрози, ніж Росія.

Для мене ще на початку 2023 року було цілком очевидно, що Україні слід готуватися не до перемоги, а до поступок, що відновити контроль за кордонами не вийде.

Я розумів, що з обмеженими людськими ресурсами та без реальної волі Заходу надати вам набагато більшу підтримку Україна не зможе без величезних втрат звільнити території, окуповані Росією.

Тож моя цілком реалістична оцінка полягала в тому, що без зміни цих базових параметрів війна найреальніше закінчиться компромісом, поступками.

Зараз ми йдемо до такого компромісу.

Та я вважаю, що у рамках цього компромісу не можна визнавати окуповані території російськими.

Якщо ми хочемо зберегти міжнародний порядок, заснований на правилах, де мають значення територіальна цілісність і суверенітет – то ми просто не можемо змиритися з тим, що агресор отримає "винагороду" і узаконить окуповані ним землі. Тож у нас немає іншого виходу, окрім як не визнавати це.

Це тимчасово окуповані території. Але скільки триватиме ця "тимчасовість" – це питання…

Також було цілком очевидним, що контрнаступ 2023 року не буде настільки успішним, щоби звільнити всі території.

Я бачу гарантії для України загалом за двома напрямками.

Перший – це угода зі Сполученими Штатами. Ми можемо назвати її спрощено "угодою про надра".

З практичної точки зору, якщо в Україні є американська присутність – не військова, а бізнес-присутність та бізнес-інтереси США, – то можна очікувати, що вони захищатимуть ці інтереси.

Інша складова гарантій буде з боку європейських країн. Від держав, які задекларували готовність підтримувати Україну.

І зараз ми говоримо перш за все про так звану "коаліцію рішучих" – тобто про держави, які можуть і хочуть спрямувати до України стабілізаційні війська після того, як буде досягнута мирна угода.

Чехія вже зараз є частиною цієї коаліції, і я вірю, що щойно з’явиться розуміння того, що є спільна воля до розгортання такого контингенту, то Чехія буде його частиною.

Вступ України до НАТО варто залишити відкритим, на майбутнє. Адже політики приходять і йдуть. У США за чотири роки буде інша влада, і за нової адміністрації ми можемо побачити іншу точку зору.

А тим часом ми всі будемо працювати з Україною над її відновленням і над взаємосумісністю армій. Ми будемо обмінюватися досвідом цієї війни. Будемо розбудовувати спроможності ЗСУ.

Усі ці кроки наближатимуть Україну до європейських партнерів, які з часом можуть стати військовими союзниками.

Більше – в матеріалі Гарантії для України, межа поступок та загроза війни проти НАТО: інтерв’ю президента Чехії.