Що дасть грузинській владі визнання від Трампа

Конфлікт, що стався 28 лютого в Овальному кабінеті, став для грузинської влади шансом на вихід із міжнародної ізоляції.

Ну, або щонайменше шансом виправдати свої попередні заяви і нарешті встановити діалог із новою адміністрацією США.

Про те, як партія влади "Грузинська мрія" пробила чергове дно у спробі домогтися прихильності Трампа і навіщо їй це, читайте в статті засновника Грузинсько-Українського центру Амірана Хевцуріані (Тбілісі) і редактора "Європейської правди" Юрія Панченка Усі надії на Трампа: як влада Грузії шукає схвалення від президента США. Далі – стислий її виклад.

Перші заяви офіційного Тбілісі пролунали вже наступного дня після зустрічі Дональда Трампа і Володимира Зеленського.

"Учора ще раз було проведено межу між силами, які хочуть миру і яких турбує доля українців, і тими, хто хоче воювати до останнього українця. Також стало очевидно, що "партія глобальної війни" і "Deep state" так легко не відмовляться від війни. Бажаю президенту Трампу стійкості та мужності в цій складній боротьбі", – заявив прем'єр-міністр Грузії Іраклій Кобахідзе.

А мер Тбілісі Каха Каладзе, який перебуває під санкціями української держави, заявив, що на тій зустрічі Трамп ще раз чітко підкреслив, хто хоче війни, а хто прагне миру.

Навіщо "Грузинській мрії" знадобилося робити настільки різку протрампівську заяву?

Відповідь проста: режим, остаточно відкинутий Європою, вкрай потребує визнання з боку американської адміністрації. Або хоча б в одному повідомленні в соцмережах будь-кого з команди Трампа, головне – щоб "Грузинська мрія" була згадана в позитивному контексті.

Будь-який такий жест нинішня грузинська влада змогла б подати своєму електорату як міжнародне визнання і "трансатлантичну" перемогу.

Визнання з Вашингтона необхідне "Грузинській мрії" і для того, щоб нарешті розібратися з протестами.

Внутрішні протести у Грузії безперервно тривають вже майже 100 днів і не думають йти на спад.

Боротися з протестами "Грузинська мрія" розраховує за допомогою нового пакета антидемократичних законів.

Але відсутність сигналів від Трампа – один із небагатьох чинників, що утримують "Грузинську мрію" від переходу на новий рівень репресій.

Минуло вже півтора місяця, а курс Вашингтона щодо Грузії так і не змінився.

І на то є певні причини. Достатньо згадати, наприклад, кадри минулорічного візиту прем'єра прем’єра Кобахідзе до Тегерана на похорон президента Ірану – очільник грузинського уряду стояв там поруч із вже покійними лідерами ХАМАС і "Хезболли", слухаючи, як іранські депутати скандували: "Смерть США, смерть Ізраїлю".

Утім, попри всі ці ускладнення, у "Мрії" не втратили надії завоювати хоча б дещицю уваги Дональда Трампа.

Саме тому влада Грузії продовжує стежити за конфліктом Дональда Трампа з Володимиром Зеленським. І ширше – з усім Заходом.

Очікуючи, коли нарешті президент США похвалить не лише Путіна, а й його грузинських друзів.

Докладніше – в матеріалі Амірана Хевцуріані (Тбілісі) і Юрія Панченка Усі надії на Трампа: як влада Грузії шукає схвалення від президента США.