Останніми роками природоохоронні питання з кулуарних розмов та протестних заяв екологічних активістів перетворилися на суттєвий фактор трансформації світової економіки.

Цьому сприяло одразу кілька факторів: посилення проявів зміни клімату; відновлення світової економіки після пандемії та споріднений із цим акцент світових лідерів на "новій якості" економічного зростання; а також економічна конкуренція та стратегічне прагнення країн до енергетичної та ресурсної незалежності.

Уже впродовж 9 місяців Українська асоціація бізнесу і торгівлі (UBTA) систематично відстежує, аналізує та коментує світові тренди на перетині тем зміни клімату, охорони довкілля та економічного розвитку.

Пропонуємо підсумки відповідних ключових подій минулого періоду.

Першість у еколого-економічному тренді утримує Європейський Союз (ЄС), який ще наприкінці 2019 року затвердив Європейський зелений курс – план дій для приведення Європейського континенту до кліматичної нейтральності до 2050 року.

Навіть на фоні пандемійних перипетій ЄС робить послідовні кроки для реалізації взятого на себе зобов'язання та каталізує аналогічні трансформації в інших країнах.

Зокрема, світового розголосу та критики набув проєкт Регламенту щодо вуглецевого податку на кордоні ЄС (Carbon Border Adjustment Mechanism, СВАМ).

Цю політику критикують країни БРІКС. СВАМ змушує вживати адаптаційних заходів, як-от адвокація власних інтересів на рівні затвердження дизайну цих фінансових інструментів, перегляд ринків збуту та ланцюгів постачання, технологічні та управлінські зміни у господарській діяльності, запровадження національних систем торгівлі викидами парникових газів.

У контексті кліматичної теми велике значення має Конференція ООН зі зміни клімату, що відбудеться 1-12 листопада у Глазго (Велика Британія). Саме тут держави-сторони Паризької угоди оприлюднять свої переглянуті зобов'язання щодо скорочення викидів парникових газів.

Урядовці США, відновивши цього року участь країни у Паризькій угоді, ініціювали онлайн-саміт з питань клімату (22 квітня 2021 року). На ньому президент США Джозеф Байден публічно заявив про намір скорочувати викиди парникових газів та декарбонізувати економіку країни до 2050 року.

Проте, як свідчить практика, досягнення цієї стратегічної цілі потребуватиме компромісів із поточними інтересами країни. Адже запропонована демократами ініціатива щодо власного вуглецевого податку на кордоні США не була підтримана Білим домом через побоювання щодо здорожчання споживчих товарів.

До того ж на тлі світового зростання цін на природний газ урядовці США ухвалюють рішення, що будуть стимулювати внутрішній та іноземний видобуток викопних видів палива.

Китай, зауважуючи глобальні природоорієнтовані трансформації, відвів їм помітне місце в економічному плані країни на 2021-2025 роки.

Під час Генеральної асамблеї ООН у вересні минулого року керівництво країни оприлюднило намір досягти піку викидів парникових газів у найближче десятиліття та прийти до вуглецевої нейтральності до 2060 року.

Передбачаючи серйозність вуглецевого питання у торговельній сфері, на початку 2021 року Китай запускає власну національну систему торгівлі викидами парникових газів. А відгукуючись про СВАМ, китайські урядовці зауважують невідповідність цього інструменту правилам Світової організації торгівлі (СОТ).

Проте аналітичні розрахунки свідчать, що країна навіть виграє від впровадження СВАМ: відповідні економічні втрати найбільших гравців світового ринку будуть більшими, аніж втрати Китаю.

Маючи викопні види палива як один з основних елементів власної економіки, Російська Федерація висловлює критичну позицію щодо проблематики зміни клімату. Країна не поділяє ентузіазму щодо скорочення викидів парникових газів та посилається на поглинальну здатність лісів Сибіру.

Водночас на високому управлінському рівні вживають низку заходів: тестують система торгівлі викидами парникових газів на острові Сахалін, розглядають переспрямування експортних потоків до Азійсько-Тихоокеанського регіону з менш суворими вуглецевими регулюваннями, ведуть переговори з ЄС щодо проєкту Регламенту СВАМ, розвивають "безвуглецеві промислові зони".

На підході – революційні рішення у різних сферах. Зокрема, вже вдалося виробити першу партію безвуглецевої сталі, тестується прототип бетонної дороги, здатної заряджати електроавтомобілі на ходу, а у світлі високих цін на вуглецеві викиди актуальності набирає широкомасштабне впровадження технології промислового вловлювання та зберігання вуглецю.

Поширення надій щодо "блакитного" та "зеленого" водню як альтернативи природному газу стимулюють відповідні науково-технічні дослідження.

Все більше уваги привертають природні екосистеми (ліси, болота, луки) як поглиначі вуглекислого газу з атмосфери та передумова збереження біорізноманіття. А заклики міжнародних організацій до виведення вугілля з економічного обігу задля запобігання зміні клімату спричинюють занепокоєння для працівників цілих галузей, жителів вугільних міст та регіонів щодо їхньої подальшої долі.

Очевидно, що настільки масштабні економічні трансформації мають відобразитися і в побуті. Варто згадати хоча б зростаючу популярність електромобілів та планів Європейської комісії вивести з економічного обігу автомобілі з двигуном внутрішнього згорання до 2035 року, оподаткування викидів парникових газів від морського та авіатранспорту, ідеї швейцарських урядовців щодо персонального обліку вуглецевого сліду.

Україна ж у кліматичному контексті демонструє досить різноспрямовані кроки.

З одного боку, в процесі затвердження Другого національно визначеного внеску урядовці закликають до скорочення викидів парникових газів, а з іншого – бачення щодо фінансування цих намірів є досить обмеженим.

У 2021 році держава має кризову ситуацію в секторі розвитку відновлюваної енергетики, яка є передумовою процесів декарбонізації. Порушення державних зобов'язань перед іноземними інвесторами у джерела відновлюваної енергії та відсутність прозорості та передбачуваності регулювання цього сектора спричиняють репутаційні ризики для держави та відтік інвестицій.

Водночас вітчизняний бізнес активно реагує на анонсований СВАМ, вже прораховує можливі збитки та шукає шляхи їх скорочення.

З початку цього року було запущено процеси моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів. Це у перспективі кількох років має закласти фундамент для національної системи торгівлі викидами.

А окремі заяви та кроки здебільшого вбачаються як реакція на потребу зовнішніх ринків (наприклад, щодо виробництва та експорту "зеленого" водню до ЄС).

Проте, незважаючи на заклики та ентузіазм щодо боротьби зі зміною клімату, все ще залишається відкритим питання "кліматичної справедливості": наскільки рівними мають бути кліматичні амбіції розвинених держав та країн, що розвиваються? Наскільки справедливі нові кліматичні фінансові інструменти щодо країн нижчого достатку? Які конкретні масштабні кліматичні фінансові стимули розвинені країни можуть запропонувати бідним?

Українська асоціація бізнесу і торгівлі (UBTA) переконана, що економічне процвітання – це запланований результат, а не щаслива випадковість.

Відтак вітчизняним урядовим та бізнесовим колам слід об'єднатися навколо формування бачення ролі України у глобальному "зеленому переході" та розробки реальних фінансових стимулів для модернізації економіки.

Спеціалізований підрозділ UBTA – комітет "Сталого розвитку та Європейського зеленого курсу" – вже долучився до низки національних тематичних дискусій (наприклад, затвердження Другого національно визначеного внеску України до Паризької угоди) та має намір і надалі бути майданчиком для кроссекторальної співпраці задля справедливої декарбонізації вітчизняної економіки.

© 2014 - 2021, Європейська правда, eurointegration.com.ua

Використання новин з сайту дозволено лише за умови посилання (гіперпосилання) на Європейську правду, www.eurointegration.com.ua. Републікація повного тексту статей, інтерв'ю та колонок - заборонена.