Як, коли, за яких умов в Україну повернуться біженці, значна частина з яких виїхала до Польщі?

На це питання намагається в різних площинах відповісти дослідження про транскордонну мобільність EWL "Громадяни України на польському ринку праці. Нові виклики та перспективи".

Це — найбільш обширний на сьогодні звіт Міграційної платформи, яка досліджує портрет та плани громадян України в ЄС від 2018 року. 

Зауважимо, що українки та українці, які поїхали до ЄС через війну, офіційно не є "біженцями", бо механізм тимчасового захисту, що його надає ЄС, є іншим юридичним статусом. Однак цей термін став загальновживаним у Європі й стосовно українців. 

Типовий громадянин України в Польщі

36-річна вчителька англійської мови Тетяна приїхала до Варшави із Сум у березні минулого року з семирічним сином Данилом. Досі вона була "в Європі" двічі, у туристичній поїздці в Іспанії та у друзів, які стажувалися в Польщі — у Гданську.

Як каже, не думала, що колись доведеться залишитися в цій країні довше, тим паче понад рік.

Спочатку її втеча була зумовлена турботою про дитину — утім, частина її землячок ще наприкінці весни минулого року повернулися в Суми. Живучи в гуртожитку, вона вирішила пошукати роботу і нове житло.

Роботу знайшла на готельній рецепції поблизу аеропорту: вона не знає польської, але більшість клієнтів – також. Зрештою, після закриття неба над Україною значна частина гостей якраз — земляки Тетяни.

Історія Тетяни — одна з найбільш типових, що виринає з найновішого звіту про транскордонну мобільність EWL "Громадяни України на польському ринку праці. Нові виклики та перспективи". 

За даними дослідження, що проводилося методом безпосередніх інтерв’ю 4–13 березня 2023 року серед довоєнних мігрантів та воєнних біженців з України, які проживають у Польщі, найбільш типовий громадянин України в Польщі — це жінка (67%), віком 36–45 років (36%), з північно-східної України, зокрема Київської області (35%). 

Якщо порівняти групу біженців та тих, хто приїхав до Польщі до 24 лютого 2022 року, то перша група загалом — молодша (35 vs. 37 років), з перевагою жінок (92% vs. 51%), де пропорційно більше людей з північних, південних і східних регіонів і менше — з західних та центральних. 

Разюча різниця у двох групах — у тому, чи приїхали вони разом із дітьми. Їхній відсоток виріс аж уп’ятеро!

У дослідженні 2021 року українців без дітей було 89%, зараз же 31% приїхав з однією дитиною, 22% — з двома, а 13% — з трьома дітьми. 

"Величезна хвиля воєнних біженців з України після 24 лютого 2022 року стала домінантом міграційної ситуації Польщі. Слабше знання польської мови і труднощі з адаптацією до нових умов життя та праці — це виклик не лише для біженців у Польщі, а й для польських роботодавців. Тим не менш, Польща досить успішно працевлаштовує біженців з України, більшість із них уже знайшла свою першу роботу в цій країні", — говорить Анджей Коркус, голова правління Міграційної платформи EWL.  

Що в обох групах залишається однаковим — то це кількість людей непрацездатного (пенсійного) віку, він складає всього 4% громадян України, які перебувають у Польщі. 

Українці як американці: мешкають там, де працюють

Велика частина дослідження присвячена працевлаштуванню громадян України в Польщі, що не дивно, адже саме через роботу відбувається їхня інтеграція.

Це підтверджуються офіційними даними: наприкінці 2022 року в польській системі соціального страхування (ZUS) було зареєстровано майже 750 тисяч громадян з України, тобто на 19% більше, ніж наприкінці 2021 року.  

Частка тих, хто працює, вища серед мігрантів (83%), ніж серед біженців (71%). Високі очікування роботодавців (37%) та обмежена мобільність (28%) є найбільшими проблемами, з якими стикаються громадяни України в Польщі під час пошуку роботи.

Самостійний пошук роботи в Польщі (31%) і вакансії за рекомендацією родичів чи друзів (31%) — це два найбільш поширені шляхи пошуку роботи в Польщі громадянами України.  

"Досить велика кількість людей, котрі приїхали до Польщі після початку повномасштабної війни, взагалі досі нікуди не виїжджали. Вони значно гірше знають польську мову", — підкреслює операційний директор EWL Рафал Мруз.

За його словами, "оскільки вони (українці) приїхали масово приблизно у той самий час, на початку бралися за будь-яку роботу, дуже часто нижче рівня своєї кваліфікації".

Це також негативно відбилося на матеріальній ситуації біженців — вона незначно гірша, ніж у мігрантів, які приїхали перед 24 лютого 2022 року. Утім, беручи до уваги низьке, 5-відсоткове безробіття у Польщі, біженці змінювали роботу, обирали кращі вакансії.  

За словами Мруза, українські біженці, навіть попри наявність дітей, відзначаються високою мобільністю, що допомогло їм швидко втягнутися в польський ринок праці. З іншого боку, роботодавці в Польщі, призвичаєні до українських мігрантів, забезпечують їм комунікацію українською мовою, досить часто забезпечують житло і проїзд на роботу (на цю відмінність Польщі на тлі інших держав ЄС, у тому числі Німеччини, вказують попередні дослідження EWL).

"Ми, поляки, не такі мобільні, як американці. Ми працюємо там, де мешкаємо, а не мешкаємо там, де працюємо. А от українські біженці повели себе скоріше як американці. У нас були ситуації, коли люди за два дні переїжджали з півночі на південь країни, якщо отримували краще працевлаштування.

Спочатку більшість українських біженців приїхали до великих міст, натомість вакансій було більше у повітових (районних) центрах Польщі, де функціонує багато підприємств у вільних економічних зонах. Біженці не були так прив’язані до місця, як мігранти з попередньої хвилі, тому вони були схильні переїжджати, коли знайдуть кращі умови", – твердить Рафал Мруз.

Утім, викликом є те, що в порівнянні з 2021 роком майже удвічі зменшився відсоток громадян України, котрі працюють згідно зі своїми кваліфікаціями.

І хоча можливість заробити дає біженцям відчуття економічної стабільності, безпеки та гідності, половина воєнних біженців, які працевлаштовані у Польщі (51%), заявляють, що робота, яку вони виконують, не відповідає їхній кваліфікації.  

При цьому більше половини громадян України, які проживають у Польщі, мають вищу або незакінчену вищу освіту (56%), а кожен третій — професійно-технічну (32%).

Від грудня 2021 року частка громадян України в Польщі з вищою та незакінченою вищою освітою зменшилася на 1/5, а з професійно-технічною освітою — зросла на 1/3. До речі, показник освіченості українських громадян у Польщі набагато вищий, ніж частка людей з вищою освітою в Україні (29%) та загалом у ЄС (33%).  

Кожен третій українець, який проживає в Польщі, добре або дуже добре володіє польською мовою (35%). Відсоток людей, які добре знають польську мову, значно вищий серед довоєнних мігрантів (49%). Серед воєнних біженців лише 14% говорять про добре чи дуже добре володіння польською мовою. 

Якщо перед початком повномасштабної війни таких було більше половини, то зараз лише кожен четвертий громадянин України, який проживає в Польщі, шукає роботу поза кордонами республіки (24%).

Серед респондентів, які шукали роботу поза межами Польщі, більшість (64%) цікавилася працевлаштуванням у Німеччині, а кожен четвертий (23%) — у Чехії. 

Праця допомагає підтримувати Україну, яка воює

Абсолютна більшість українців, які зараз проживають у Польщі (83%), заявляють, що підтримують свою батьківщину.

Найчастіше ця підтримка має грошову форму — більше половини респондентів (54%) заявляють про перекази на Збройні сили України. Водночас майже половина (42%) надсилає гроші родичам.  

Серед респондентів, які надсилають гроші в Україну, половина (50%) надсилає суми від 301 до 1000 злотих на місяць (~66–221 євро). Більшість українців, які проживають у Польщі (55%), оцінюють своє матеріальне становище як середнє.

Цікаво, що воєнні біженці (22%) частіше оцінюють своє матеріальне становище як добре, на тлі довоєнних мігрантів (14%).  

Майже 1/5 громадян України, які проживають у Польщі, заявляють, що після оплати всіх місячних витрат на проживання у них залишається 501–1000 злотих (111–221 євро).

Цей відсоток безумовно нижчий у воєнних біженців (13%) порівняно з довоєнними мігрантами (24%). Громадянам України після оплати всіх витрат, пов’язаних із перебуванням у Польщі, залишається в середньому 961 злотий на місяць (213 євро).

У довоєнних мігрантів ця сума становить близько 1052 злотих (233 євро), а у воєнних біженців вона — на чверть менша (близько 826 злотих, тобто 183 євро). 

Польща: комфортна, але нетривала зупинка

Усі ці чинники — висока мобільність, незнання польської мови, менші амбіції в пошуку вакансій в інших державах ЄС і грошові перекази в Україну — підкреслюють, що більшість біженців трактує Польщу як країну тимчасового перебування.  

"Більша частина біженців заявляє, що вони повернуться в Україну, як тільки буде така можливість. Утім, ми усвідомлюємо, що з плином часу це може змінюватися. Залежатиме від того, наскільки біженці інтегруватимуться в Польщі, — впевнений Рафал Мруз. — Утім, погляньмо, якою була українська міграція до повномасштабної війни".

Наші матеріали (попередні дослідження і аналітичні матеріали) показували, що

Іншим показником бажання повернутися в Україну є те, що 2/3 респондентів посилає дітей або виключно в українські школи (онлайн), або і в українські, і в польські.

Таким чином, біженці пов’язують майбутнє своїх дітей з Україною. 

Серед чинників, що спонукають українських громадян повернутися до своєї країни, — вступ України до ЄС (57%) та НАТО (47%), реформи, підвищення рівня зарплат (54%) та можливість возз’єднання з родиною, яка залишилася в Україні (48%).

Отже, можна дійти висновку, що кількість тих, що повернуться в Україну, буде не лише зворотно пропорційною тривалості війни, але також залежатиме від того, як швидко Україна стане членом євроатлантичних структур. 

До речі, порівняно з груднем 2021 року відсоток громадян України, які хочуть залишитися в Польщі на довший період часу, зменшився з 62% до 40%.

Зокрема, учетверо зменшилася частка тих, хто хоче залишитися у Польщі назавжди. 

"Після закінчення війни частина біженців вирішить повернутися в Україну, де зможе застосувати новий досвід, набутий у Польщі. Цей процес уже йде, через підтримку своєї вітчизни, на потреби якої вони регулярно переказують гроші. Це один із прикладів, коли професійна активізація українських громадян у Польщі суттєво сприяє безцінній підтримці співгромадян, які залишаються на батьківщині в умовах російської агресії", — говорить Анджей Коркус, голова правління Міграційної платформи EWL. 

З такою оцінкою погоджується Рафал Мруз. "Велика частина декларує, що хоче повернутися в Україну, тут ми бачимо виразно патріотичні настрої, бажання відбудовувати свою батьківщину, економіку. Нам, полякам, знайоме це почуття, адже Варшаву після війни також відбудовували завдяки ентузіазму і патріотизму", — додає він.

А за словами операційної директорки Фонду EWL Марії Кузенко, зараз 40% громадян України в Польщі розглядають можливість залишитися в республіці на довший час. "Це на третину менше, ніж у 2021 році. В основному причина в тому, що біженці очікують швидкого повернення на батьківщину. Але, може, з’ясується, що після закінчення війни вони, навпаки, почнуть запрошувати до Польщі своїх рідних?" — розмірковує вона. 

* * * * *

…Тетяні, попри відчуття тимчасовості, добре в Польщі. Під час приїзду вона зустріла велику допомогу від поляків: помешкання, харчування, допомога рідною мовою, безкоштовні автобуси та потяги.

Вона швидко зустріла землячок, вони навіть відвідали разом Краків і замок у Мальборку. Польські написи чи навіть пряму мову перекладає за допомогою додатка в мобільному телефоні.

Тетяна каже, що в порівнянні з минулою весною вона відчуває зараз більшу стабілізацію.

Утім, обживатися на новому місці не збирається і чекає швидшого закінчення війни, аби повернутись на батьківщину.