Польське Міністерство внутрішніх справ і адміністрації підготувало законопроєкт, згідно з яким після 24 серпня 2023 року громадяни України муситимуть регулювати своє перебування у країні на тих самих умовах, що й інші іноземці.

Досі українці, які в’їхали до Польщі після початку повномасштабної війни, могли автоматично залишатися і працювати в державі упродовж 18 місяців.   

Що цікаво, Єврокомісія, котра в березні оголосила директиву про запровадження на 18 місяців механізму захисту для українців у ЄС (з правом освіти чи працевлаштування), у жовтні оголосила про продовження цього механізму до березня 2024 року.   

Утім, заява єврокомісарки внутрішніх справ Ілви Йогансон, зроблена в день масового ракетного удару по Україні 10 жовтня, поки що залишилася лише заявою, яку ще треба буде затвердити. Відтак позиція Варшави виглядає як крок на випередження. Польща стала абсолютною рекордсменкою у питанні вибору українцями прихистку та їхнього працевлаштування.

Зауважимо, що українки та українці, які поїхали до ЄС через війну, офіційно не є "біженцями", бо механізм тимчасового захисту, що його дає ЄС, є іншим юридичним статусом. Однак цей термін став загальновживаним у Європі й стосовно українців. 

Найчастіший вибір українських біженців

В останньому дослідженні Міграційної платформи EWL "Біженці з України — професійна активізація у Польщі і Німеччині" ми проаналізували те, як українці, які приїхали в Європу через війну, інтегруються в європейські суспільства.  

Наш головний висновок: інтеграція відбувається головним чином через ринок праці, на який якомога швидше прагнуть увійти і українські біженці, по-перше, через бажання працювати, по-друге, через заохочення урядів держав, що їх приймають.

Це — спільне явище для всіх країн, які експерти EWL відзначають під час вивчення професійної активізації українців (окрім Польщі й Німеччини, це також Чехія та Румунія), утім, є деякі відмінності у специфіці Центральної та Західної Європи. Дещо окремо стоїть Румунія, де на початку літа працювати хотіли менш третини досліджених, тоді як у Польщі таке бажання демонстрували дві третини (пор. звіт "Біженці з України в Польщі, Чехії і Румунії").  

У Центрально-Східній Європі (передусім у Польщі, Чехії, країнах Балтії) українські біженці виходять на ринок праці швидше завдяки більшій адаптації місцевого бізнесу до потреб цієї групи та за посередництва численної української діаспори. Це країни, де і до повномасштабного вторгнення працювали економічні мігранти з України, легалізуватися на ринку праці українцям було простіше і роботодавці охоче працевлаштовували українських громадян.

І зараз це сприяє працевлаштуванню і швидкій адаптації на робочому місці, вивченню мови, пошуку житла тощо. У Німеччині чи державах Бенілюксу ринки праці менш пристосовані для потреб українських біженців і більш спеціалізовані.  

Ми проаналізували сфери бізнесу, в яких працювали люди в Україні та до яких вони потрапили на новому місці проживання.  

Це може зумовлюватися подібною специфікою українського і центральноєвропейських ринків праці.   

Спеціалісти типу медичних рятувальників чи медсестер, які приїхали до Польщі після 24 лютого, також найчастіше потрапили до сфери послуг — це можна пояснити специфікою відкриття медичних спеціальностей у Польщі для іноземців. З іншого боку, чверть освітян працюють у Польщі за фахом, хоча більшість із них також перейшла працювати до сфери послуг, торгівлі та простої фізичної праці.

Безробітні працевлаштовувалися переважно у сферу послуг, де знайшли роботу також половина висококваліфікованих спеціалістів з України.  

Таким чином, найбільше українських біженців у Польщі працевлаштувалися у сфері послуг, торгівлі та на фізичній праці.   

Подібні тенденції з огляду на галузі — і в Німеччині. Так само великий відсоток працівників з України знайшли роботу у німецькій сфері послуг і торгівлі (з тією відмінністю, що сюди пішли працювати навіть досвідчені українські менеджери чи висококваліфіковані спеціалісти).

На відміну від Польщі, удвічі менше в Німеччині українських мігрантів серед фізичних працівників — це, найімовірніше, пов’язано з відновленням економіки Німеччини після пандемії COVID-19 та загалом із тим, що німецький ринок праці більш відкритий для висококваліфікованих іноземців.   

Наше дослідження також підтвердила на початку листопада Державна служба зайнятості Нідерландів (UWV). За її даними, від 1 квітня роботодавці подали заявки на працевлаштування понад 46 тис. біженців з України з 55 тис. переселенців з України в цій державі.

Чимало з них знаходять роботу в готельному бізнесі, сільському господарстві та сфері послуг. Більше половини (53%) заяв зареєстровано агенціями з працевлаштування.  

Працевлаштування українців у сфері послуг допомогло заповнити дефіцит кадрів і прогалини, які сформувалися у цій сфері через відтік робочих рук у пандемію.  

У пошуку чоловічих рук

Центральноєвропейські держави значно більше залежні від української міграції, ніж Захід чи Південь континенту. Тому Польща і Чехія гостро стали перед браком рук у "чоловічих" галузях.

На початку листопада Головне статистичне управління Польщі опублікувало дослідження "Поглиблені питання про актуальні економічні проблеми та вплив війни в Україні на економічну ситуацію — оцінки та очікування", в якому вказано, що будівельна сфера, комерційний сектор та сфера послуг відчули брак працівників з України.  

Дискусія про те, що варто "диверсифікувати" міграцію у Центрально-Східній Європі, триває стільки ж, скільки й масова міграція з України.

Підприємці намагаються шукати працівників у країнах Центральної Азії чи в державах Південної та Південно-Східної Азії. Утім, на перешкоді стають кошти на проїзд, рекрутаційний процес та візові витрати, а також невеликі пропускні спроможності консульств у видачі віз. 

До того ж чимало мігрантів із цих регіонів ставляться до Польщі чи Чехії як до своєрідної "перепустки" на захід континенту. Тому роботодавці досі без ентузіазму розглядають можливість масового працевлаштування вихідців із далеких країн, натомість продовжують охоче пропонувати вакансії для громадян України. 

Утім, за даними Євростату, у жовтні 2022 року 275 тис. біженців з України у 18 з 27 країн ЄС зареєструвалися як безробітні. У вересні цей показник був вищий, проте тоді надійшли також дані від 22 країн.

Поки що зарано робити висновки щодо цієї цифри, тому що держави не повністю надають такі дані, а європейське статистичне управління не аналізувало їх до початку повномасштабної агресії.     

Те, на що можемо звернути увагу, — більша кількість працевлаштованих біженців впливає на рівень безробіття. Воно і загалом у Євросоюзі, і в єврозоні окремо зменшувалося.

За даними Євростату, порівняно з вереснем 2022 року кількість безробітних зменшилася на 52 тис. в ЄС і на 66 тис. — у єврозоні.  

Громадяни України найчастіше обирали країни, де безробіття нижче за середнє в ЄС (Польща, Німеччина, Чехія). Більшість підприємств із промислового виробництва, будівництва чи сфери послуг — навіть попри інфляцію — не планує обмежувати кількість працівників.

Таким чином, власних трудових ресурсів на ринку праці бракує для заповнення вакансій.  

З іншого боку, європейський бізнес підкреслює швидку адаптивність та інтеграцію українських громадян у місцевий ринок праці. Це означає, що конкуренція за українського працівника в Європі зростатиме.  

Українські жінки у польській економіці

Роботодавці боротимуться за українських жінок.

Як показують наші дослідження, середній вік українок, що переїхали до Польщі, Чехії, Румунії та Німеччини – 37-39 років. Більшість жінок декларують своє бажання працювати і знаходять роботу попри те, що є труднощі з опікою над дітьми.

Частина з них вже інтегрується у суспільство країни прихистку, діти ходять у місцеві школи і дитсадки і вже починають говорити іноземною мовою.

За даними нашого дослідження у березні-квітні, 30% біженців у Польщі декларувало, що залишаться принаймні на рік чи довше. Пізніше у липні вже 48% працевлаштованих біженців з України в Польщі говорили про готовність залишитися в цих країнах на рік і більше.  

Нині українки готові працювати нижче своєї кваліфікації і заповнювати робочі місця на підприємствах, де потрібно виконувати просту фізичну роботу. Натомість після опанування польської мови на хорошому комунікаційному рівні вони можуть розраховувати на роботу за фахом.

Так ця система працевлаштування українців функціонувала до лютого. І зараз немає перешкод, аби українські біженки знаходили роботу за своїм професійним досвідом – польське суспільство досить лояльне у працевлаштуванні висококваліфікованих громадян України у національних компаніях, так само, як і у багатьох міжнародних, які мають свої офіси у Польщі.

Беручи до уваги здатність багатьох українських жінок адаптуватися і "пробиватися" у стресових умовах, у них є всі шанси зайняти місця на ринку праці нарівні з місцевими.  

Після перемоги України до жінок можуть поїхати чоловіки і також залишитися в Польщі. Значною мірою це залежатиме від того, чи будуть для них робочі місця в Україні після закінчення війни.

Конкуренція за українських робітників

Вже зараз польська економіки "у виграші" попри багатомільйонні соціальні виплати на українських біженців, оскільки мігранти долучилися до ринку праці, де існував і досі існує попит на робочі руки, та сплачують податки.

За даними професора Мацея Дущика з Центру досліджень міграції Варшавського університету, від початку війни біженці з України сплатили в Польщі 10 мільярдів злотих податків. Натомість на допомогу біженцям Польща витратила 3,5 мільярди злотих.   

Згідно з дослідженням Національного банку Польщі, між 2013 і 2018 роками присутність українських мігрантів відповідала за зростання ВВП Польщі на 0,5% щорічно, завдяки цьому ВВП Польщі зріс приблизно на 13% за цей період.  За твердженням старшої економістки Світового банку Ріни Бадіанні-Магнуссон, яка займається Польщею, аналіз поточної кризи показує: якщо 500 тисяч українських переміщених осіб будуть успішно інтегровані в ринок праці, слід очікувати середньострокового впливу на зростання ВВП у 1,5%.  

Тому польське Міністерство внутрішніх справ зі своїм проєктом, котрий скасовує полегшену процедуру легалізації українських біженців, найімовірніше, намагається досягти кількох цілей.

Передовсім — законодавчо ввести їх у сферу працевлаштування (досі головна підстава легалізації більшості громадян України).

По-друге, таким чином Польща ще більше "прив’язує" біженців до власного ринку праці, передбачаючи чи то відтік працівників на Захід, чи то повернення в Україну.

Натомість Польща у змозі запропонувати приязні процедури, інфраструктуру для українських біженців, а також вже має їхнє прихильне ставлення до країни — і в результаті виграє.

Польща першою розпочинає боротьбу за працевлаштування українських біженців і поки лідирує.